В умовах воєнного стану та масового переміщення громадян дистанційне судочинство стало одним із ключових механізмів реалізації права на судовий захист. Як зазначає Судово-юридична газета, це особливо актуально у спорах із територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, адже їхні рішення безпосередньо впливають на права та обов’язки громадян під час мобілізації.
Чинне законодавство України дозволяє оскаржувати дії та рішення ТЦК дистанційно. Такі спори належать до адміністративної юрисдикції відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), оскільки ТЦК виконують владні управлінські функції.
Право на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України, а можливість електронного судочинства передбачена, зокрема, статтями 18, 44 і 195 КАС та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, частина 7 статті 44 КАС дозволяє подавати процесуальні документи в електронній формі через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (далі – ЄСІТС).
Фактично це означає, що позов до ТЦК можна подати дистанційно через підсистему «Електронний суд» із використанням кваліфікованого електронного підпису. У такому ж порядку подаються заяви, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, а також здійснюється отримання процесуальних документів.
Крім того, стаття 195 КАС дозволяє брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами суду. Це особливо важливо для осіб, які перебувають за кордоном, проходять військову службу або проживають в іншому регіоні.
На практиці дистанційно оскаржуються, зокрема:
- постанови про адміністративні правопорушення (найчастіше за статтями 210 та 210-1 КУпАП);
- рішення щодо військового обліку;
- відмови у наданні відстрочки;
- дії або бездіяльність ТЦК;
- питання проходження ВЛК;
- вручення повісток;
- внесення даних до реєстрів.
Водночас важливим є дотримання строків звернення до суду. Загальний строк становить шість місяців (ст. 122 КАС), а для оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення – десять днів (ч. 2 ст. 286 КАС).
Практика Верховний Суд підтверджує, що електронне судочинство є повноцінною формою доступу до правосуддя, однак вимагає суворого дотримання процедури. Зокрема, у справі №944/6062/23 суд наголосив, що процесуальні документи мають подаватися саме через ЄСІТС – надсилання на електронну пошту суду не вважається належним способом звернення. Також Верховний Суд звернув увагу на особливості електронних довіреностей, які можуть оформлюватися через «Електронний суд» за умови наявності електронних кабінетів і кваліфікованих електронних підписів у сторін.
В іншій справі №380/2838/24 суд зазначив, що не всі дії ТЦК можуть бути предметом адміністративного оскарження. Зокрема, сама по собі повістка не завжди вважається рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС.
Попри законодавчу можливість дистанційного захисту, на практиці виникають труднощі. Однією з головних проблем є питання належного вручення документів. Законодавство досі не містить чіткого механізму електронного повідомлення особи саме у сфері мобілізаційних процедур. Через це у судовій практиці виникають спори щодо юридичного значення телефонних повідомлень, повідомлень у месенджерах або даних внутрішніх реєстрів.
Також складність становить і сама процедура дистанційного звернення до суду. Для подання позову необхідно мати кваліфікований електронний підпис, правильно оформити процесуальні документи та дотриматися строків звернення до суду.
Таким чином, українське законодавство дозволяє оскаржувати дії ТЦК онлайн, однак ефективність такого захисту залежить від дотримання встановлених процедур і правильного використання електронних інструментів судочинства.
Джерело: sud.ua
Стаття та відео на тему:
Не сплачуйте штраф через «Резерв+», щоб не отримати кримінальну справу
