Механізм бронювання працівників субпідрядників для оборонних замовлень

Забронювати працівників субпідрядника лише «через участь у виконанні оборонного замовлення» без набуття самим субпідрядником відповідного статусу чинні правила не дозволяють. Субпідрядна організація має або отримати власний статус критично важливої / виконавця мобзавдань і бронювати своїх працівників як самостійний суб’єкт, або ж інші законні підстави бронювання для цих осіб мають виникнути безпосередньо у неї, а не «через» основного замовника.

Обґрунтування

1. Хто взагалі має право бронювати працівників. Процедура бронювання визначається статтею 25 Закону № 3543-XII та постановою КМУ від 27.01.2023 № 76, якою затверджено Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час. Згідно з цими актами, бронювати можуть державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи й організації, які або виконують мобілізаційні завдання, або в установленому порядку визначені критично важливими для функціонування економіки / забезпечення потреб Сил оборони.

2. Право бронювання завжди прив’язане до роботодавця. У Порядку бронювання та в роз’ясненнях прямо підкреслюється, що бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють у відповідних суб’єктів (держорганів, критично важливих підприємств тощо), а списки військовозобов’язаних подає саме той роботодавець, з яким укладений трудовий договір. Основне підприємство не може включити до своїх списків працівників іншої юридичної особи, оскільки вони не є його працівниками, а перебувають в трудових відносинах із субпідрядником.

3. Участь у виконанні оборонного контракту не «перекидає» право бронювання на іншу юрособу. Порядок бронювання не містить норми, яка дозволяла б основному виконавцю оборонного замовлення бронювати працівників іншої організації тільки через те, що ця організація є субпідрядником по тому ж контракту. Для субпідрядника участь у виконанні оборонного контракту може бути підставою, щоб: 1) отримати/підтвердити статус критично важливого за Критеріями до постанови № 76; 2) або щоб йому окремо встановили мобілізаційне завдання; але тоді саме субпідрядник, як самостійний суб’єкт, подає списки своїх працівників на бронювання.

4. Практичний алгоритм, якщо хочете захистити людей субпідрядника. З правового боку можливі кроки такі: 1) субпідрядна організація звертається до свого галузевого міністерства / ОВА чи іншого уповноваженого органу з пакетом документів на визначення її критично важливою (посилаючись зокрема на виконання робіт за оборонним контрактом основного підприємства) згідно з Постановою № 76; 2) після отримання статусу та за умови дотримання зарплатного критерію та інших вимог, субпідрядник формує й подає власні списки військовозобов’язаних працівників для бронювання як окремий роботодавець. Листи-підтвердження, копія оборонного договору, довідка від основного підприємства про критичність робіт можуть бути використані як обґрунтування, але не замінюють самому субпідряднику статусу суб’єкта бронювання.

5. Яких «спільних пакетів документів» основний–субпідрядник закон прямо не передбачає. Постанова № 76 і Порядок бронювання описують: хто може бронювати, як рахується квота, які довідки й списки подає саме роботодавець. Вимоги до «спільних» подань на бронювання працівників субпідрядника основним підприємством у цих актах немає. Отже, оформлювати бронювання «за замовленням основного» без того, щоб сам субпідрядник став суб’єктом бронювання, законодавчо не встановлено.

Для захисту працівників субпідрядника варто фокусуватися на набутті ним статусу суб’єкта бронювання, а не шукати «обхідний» механізм через основного виконавця оборонного замовлення.