Штраф за неправильне повідомлення облікових даних працівників підприємства

Постанова ТЦК про штраф на 59 500 грн підлягає оскарженню, оскільки Порядок військового обліку не містить чіткої вимоги надсилати додаток 4 саме до ТЦК за місцем обліку працівника, а не підприємства, і це спірне тлумачення можна використати на вашу користь у суді з одночасним посиланням на строки притягнення до відповідальності та інші процесуальні гарантії.

Обґрунтування

1. Що саме вимагає Порядок №1487 щодо подання додатка 4. Вимогу повідомляти ТЦК про прийняття, звільнення та зміну облікових даних працівників установлює п. 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. У профільних матеріалах є два підходи: одні прямо зазначають, що повідомлення за додатком 4 слід подавати до того ТЦК, де працівник перебуває на військовому обліку, інші описують практику подання за місцезнаходженням підприємства. Це свідчить, що норма не була однозначно зрозумілою, що можна використовувати як аргумент про відсутність умислу та про сумнів у складі правопорушення.

2. Хто і за що може бути оштрафований. Саме по собі підприємство не є суб’єктом відповідальності, штраф накладається на конкретну посадову особу. П. 87 Порядку №1487 передбачає, що посадові особи підприємств за неподання або несвоєчасне подання документів, потрібних для ведення військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом, тобто за ст. 210-1 КУпАП, яка встановлює штраф від 34 000 до 59 500 грн за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ст. 210-1 КУпАП). Ваш ключовий аргумент: повідомлення фактично подавалися, тобто не було ані умисного неподання, ані тривалого ігнорування обов’язку.

3. Процес оскарження штрафу ТЦК. Постанову ТЦК можна оскаржити до адміністративного суду протягом 10 днів з дня її винесення, із дотриманням вимог до позову, визначених ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України. У позові варто посилатися також на порушення ваших прав у процедурі розгляду справи, якщо: вас не повідомили належним чином про дату і час розгляду, не дали можливості висловити заперечення, не врахували, що повідомлення фактично надсилалися. Це порушує гарантії захисту особи, закріплені у ст. 268 КУпАП.

4. Строки притягнення до відповідальності як додатковий захист. Відповідно до ст. 38 КУпАП, на яку неодноразово посилаються профільні роз’яснення, адміністративне стягнення за правопорушення за ст. 210, 210-1 у особливий період може бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. Якщо «неправильне» спрямування повідомлень мало місце більш ніж рік тому, або ТЦК мав об’єктивну можливість виявити цю особливість раніше (зміст конвертів, вхідні номери тощо), але не реагував, це самостійна підстава для закриття справи у суді через пропуск строків.

5. Практичні кроки зараз.

   1. Якщо 10-денний строк оскарження ще не минув, подати адміністративний позов до районного/міського суду з вимогою скасувати постанову ТЦК, у позові просити поновити строк, якщо ви дізналися про постанову пізніше.
   2. Додати до позову копії всіх надісланих додатків 4 з відмітками пошти чи вхідними номерами, щоб підтвердити факт систематичного виконання обов’язку, а спір звести до питання «не того» ТЦК.
   3. У правовій позиції наголосити: норма Порядку №1487 щодо адресата повідомлення тлумачилась неоднозначно; фактично обов’язок з інформування виконували; навіть за наявності формальної помилки у виборі ТЦК склад правопорушення за ст. 210-1 КУпАП відсутній або сумнівний, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, яку притягають до відповідальності.

Орієнтуючись на ці аргументи та посилання на Порядок №1487 і ст. 210-1, 38, 268 КУпАП, варто будувати судову стратегію захисту й паралельно налагодити подальше подання додатка 4 саме до ТЦК, де перебувають на обліку ваші працівники.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?