На жаль, простого варіанту тут не буде.

Простий варіант - це за власним бажанням чи угодою сторін. Але, як ви зазначили, працівник відмовляється від цього.

Відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п.п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП) не спрацює, бо працівник виходить на зв’язок і цее зможуть довести.

Єдиний варіант - це звільнення за прогул. Але, як ви знаєте, тут слід добре підготуватися. Складати акти вдсутності на роботі. Особливо вам на руку те, що він не хоче писати заяву на відпустку. Зокрема, якщо немає заяви про надання неоплачуваної відпустки через продовження воєнного стану з 18.08.2023, то починайте фіксувати неявки, відсутність такої заяви і т.д. Табелюйте поки що "НЗ", бо фактично ви дійсно не знаєте, чому вн не виходить на роботу - заяви на відпустку немає.

Однак маємо попередити, що все рівно залишається ризик (хочі і в даному випадку мінімальний), що працівник звернеться до суду і оскаржить таке звільнення. Причина тому - роз’яснення Мінекономіки від 23.03.2022 р., де вказано: «Слід зазначити, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважної причини. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин». Отже, звільняти за прогул під час воєнного стану допустимо, але застосовувати слід з обережністю, коли є впевненість, що працівник не виходить на роботу не через загрозу життю і здоров’ю. Раді допомогти, звертайтесь ще!