Якщо працівник хоче взяти відпустку у зв’язку із бойовими діями, чи може роботодавець відмовити йому?
Надання відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку за ініціативою працівника. А надання відпусток, передбачених ст. 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» здійснюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
Зауважимо, весь період такої відпустки не потрапляє до відпускного стажу.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання:
- робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
- робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Нагадаємо, що таке обмеження можливе тільки у період дії воєнного стану і тільки за розпорядженням керівника. При цьому, як і раніше, це право, а не обов’язок роботодавця.
Джерело: Держпраці