На відміну від звичайного трудового договору, яким встановлюється обов’язок роботодавця забезпечувати працівника роботою на постійній основі та обов’язок працівника бути постійно присутнім на робочому місці відповідно до встановленого графіку роботи, трудовий договір з нефіксованим робочим часом передбачає виконання роботи за нестандартних умов праці, тобто роботодавець надає і оплачує роботу, а працівник її виконує – лише за наявності такої роботи (ст. 21-1 КЗпП).
Роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.
Чи може роботодавець з усіма працівниками укладати договір з нефіксованим робочим часом?
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
Роботодавець (роботодавець – фізична особа), який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Які встановлені вимоги до форми договорів з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір з нефіксованим робочим часом обов’язково укладається в письмовій формі.
Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджена наказом Міністерства економіки України від 26.10.2022 №4179.
Проте у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (ч. 1 ст. 2 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Це означає, що у період дії воєнного стану письмова форма такого договору не є обов’язковою.
Які умови слід включити в договорів з нефіксованим робочим часом?
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Які вимоги до робочого часу?
Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години.
Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
Як оплачується праця за трудовим договором з нефіксованим робочим часом?
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу – в порядку, передбаченому ст. 106 КЗпП.
Яка тривалість щорічної відпустки працівникам з нефіксованим робочим часом?
Щорічна основна відпустка працівникам з нефіксованим робочим часом надається тривалістю не менш як 24 календарних дні, за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Яка процедура розірвання трудового договору з нефіксованим робочим часом?
Розірвати трудовий договір з нефіксованим робочим часом працівник може на загальних підставах.
Крім того, у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані:
- із здібностями чи поведінкою працівника або
- іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.
Джерело: Держпраці