Підстави для додаткової відпустки за роботу за комп'ютером
У ст. 76 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) передбачено, що до щорічних додаткових відпусток належать, зокрема, відпустки за особливий характер праці.
Окремо у п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки вказано:
«Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.»
Працівники, які працюють на електронно-обчислювальних машинах мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (позиція 58 р. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290, далі — Список № 2).
Мінсоцполітики у листі від 21.09.2016 № 1344/13/84-16 пояснювало, що ця позиція Списку № 2 поширюється на всіх працівників
«незалежно від обійманої посади (професії), які у своїй роботі застосовують персональний комп'ютер»
Умови надання додаткової відпустки за роботу за комп'ютером
Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюють у колективному чи трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки).
Але слід врахувати, що на думку Мінсоцполітики (див. лист від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14) така відпустка має надаватися відповідним працівникам в обов'язковому порядку, у тому числі якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в колдоговорі не встановлено гарантію щодо встановлення працівникам таких відпусток.
Оскільки така відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу, то для визначення тривалості відпустки керуємося такими правилами:
- до стажу, який дає право на відпустку, враховуємо дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для нього (див. лист Держпраці від 13.07.2022 № 2419/4/4.1-ЗВ-22а);
- якщо працівник зайнятий на таких роботах менше половини робочого часу, то щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07).
Насамперед з’ясуємо, скільки днів відпустки може бути надано працівнику.
Стаж для надання додаткової відпустки враховує час фактичної зайнятості працівника і період щорічної відпустки (ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). За цих обставин період відпустки без збереження заробітної плати та час тимчасової непрацездатності не враховують до стажу для надання додаткової відпустки.
Для надання відпустки на підставі заяви, поданої працівником, необхідно видати відповідний наказ.
Зверніть увагу! У ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки вказано:
«Щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України»
Тобто, якщо працівник обіймає посаду, за якою йому може бути надано додаткову щорічну відпустку за декількома підставами (наприклад, за ненормований робочий день — тривалістю до 7 календарних днів, та за особливий характер праці), то працівнику надається додаткова відпустка лише за однією з підстав, яку працівник обирає самостійно. Цілком очевидно, що він обиратиме відпустку більшої тривалості.
Особливості надання додаткової відпустки під час воєнного стану
Щодо додаткової відпустки за роботу на комп’ютері під час воєнного стану варто знати, що надання працівнику такої відпустки понад 24 к.дн. щорічної основної відпустки під час дії воєнного стану за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження зарплати. Якщо ж працівник не забажає брати таку відпустку, надання невикористаних днів відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. Але й тоді за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надати без збереження зарплати (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі — Закон № 2136). Щоправда, ця норма не застосовується до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, а також педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
Однак, у разі звільнення працівника в період дії воєнного стану йому виплачують грошову компенсацію відповідно до ст. 24 Закону про відпустки.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні додаткової відпустки за роботу комп’ютером, коли такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Компенсація за додаткову відпустку за роботу за комп'ютером
За невикористані дні щорічної додаткової відпустки працівник може отримати компенсацію при звільненні на підставі ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки:
«У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи».
Але за певних умов працівник може отримати компенсацію за невикористані дні такої відпустки і без звільнення. Для цього слід керуватися ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки, де вказано, що
«за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні».
Оскільки щорічна відпустка включає в себе основну (як правило, 24 календарні дні) і додаткову відпустку, то працівник може фактично використати щорічну основну відпустку за відповідний робочий рік, а за додаткову отримати компенсацію.
Висновки
- Робота за комп’ютером дає працівнику право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, і така відпустка має надаватися відповідним працівникам в обов'язковому порядку.
- Відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу, тобто до стажу роботи не враховують, зокрема, період тимчасової непрацездатності та відпустки без збереження зарплати.
- Працівник має право на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за особливий характер праці з дотриманням умов, визначених у ст. 24 Закону про відпустки.
Ірина СЕМЕНЮК, консультантка з питань оподаткування та оплати праці
Шаблони та зразки документів:
Заява про надання додаткової відпустки за роботу на комп'ютері
Наказ про надання додаткової відпустки за роботу на комп'ютері