До Держпраці звернулося підприємство стосовно дотримання вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), щодо збереження місця роботи та посади за мобілізованим працівником, у зв'язку із надходженням до роботодавця інформації про те, що увільнений працівник самовільно залишив військову частину.
Фахівці пояснили, що статтею 119 КЗпП визначено, що гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
Хочете почути думку експерта саме щодо вашого випадку? Можливість поставити запитання лектору – це як мініконсультація у зручному форматі. І кількість звернень не обмежена!
Частинами першою та третьою статті 3 Кримінального Кодексу України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить цей Кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відтак, до моменту вироку суду, який набрав законної сили, в роботодавця відсутні правові підстави не дотримуватися вимог частини третьої статті 119 КЗпП стосовно такого працівника
Джерело: Держпраці