До Держпраці звернулась одинока багатодітна матір, внутрішньо переміщена особа якій роботодавець відмовив у розірванні трудового договору при наявності обставин існування загрози для життя і здоров’я працівника.
Вона, повідомила що працювала на одному з сільськогосподарських підприємств Донеччини, внаслідок бойових дій, була змушена покинути місце роботи та своє житло, але роботодавець відмовляється звільняти працівника за вказаними обставинами.
Відповідно до ст. 4 Закону України Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:
у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури)
Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У Держпраці додають, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Джерело: Держпраці