В умовах воєнного стану в Україні застосовується спеціальний (спрощений) режим регулювання трудових відносин, запроваджений з метою забезпечення гнучкості у сфері зайнятості та збереження економічної активності суб’єктів господарювання. Правові засади такого режиму визначені Законом України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136), а також Кодексом законів про працю (далі – КЗпП).
Сфера застосування спрощеного режиму
Відповідно до статті 49-5 КЗпП спрощений режим регулювання трудових відносин може застосовуватися у разі, якщо:
- роботодавець є суб’єктом малого або середнього підприємництва з середньообліковою чисельністю працівників не більше 250 осіб;
або
- розмір заробітної плати працівника за місяць перевищує вісім мінімальних заробітних плат, установлених законом (у 2026 році – 69 176 грн, відповідно до Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
Трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців
У межах спрощеного режиму сторони трудового договору мають право самостійно визначати умови праці, зокрема щодо:
- розміру та порядку виплати заробітної плати;
- режиму робочого часу і часу відпочинку;
- умов матеріального забезпечення;
- відповідальності сторін;
- підстав та порядку припинення трудового договору.
Трудовий договір укладається у письмовій або електронній формі, що відповідає вимогам статтей 24, 49-5 КЗпП та Закону №2136.
Обов’язки роботодавця
Застосування спрощеного режиму не звільняє роботодавця від виконання податкових та соціальних зобов’язань, установлених законодавством України.
Роботодавець зобов’язаний:
1. Утримувати та перераховувати з доходів працівника:
- податок на доходи фізичних осіб – 18 % (стаття 167 Податкового кодексу України, далі – ПКУ);
- військовий збір – 5 % (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
2. Нараховувати та сплачувати власним коштом єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – 22% (стаття 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Гарантії працівника
Працівник, який перебуває в офіційних трудових відносинах, у тому числі в умовах спрощеного режиму, відповідно до законодавства України:
- набуває страхового стажу;
- має право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах, страхові виплати у разі нещасного випадку на виробництві (Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», далі – Закон №1105);
- формує право на пенсійне забезпечення (Закон №1105);
- має підтверджений офіційний дохід для отримання державних соціальних гарантій, пільг, субсидій та кредитних зобов’язань.
Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
