Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.12 Закону №2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43 у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Тобто роботодавець має право, проте не зобов’язаний.

Якщо роботодавець приймає рішення про надання оплачуваної відпустки (її частини) без оплати, то, на думку Мінекономіки,роботодавець має обґрунтувати необхідність надання оплачуваних відпусток без збереження зарплати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність!

Норми абз.3 ч. 1 ст.12 Закону № 2136 можуть бути застосовані лише до відпусток, на які працівник набув права після 24.12.2023 — дня набрання чинності відповідними змінами.

Так, як щорічна додаткова відпустка надається за робочий рік,то потрібно визначити яку кількість днів працівник заробив за період з 24.12.2023. Ось ці дні роботодавець може надати без оплати або ж перенести на період після
завершення воєнного стану у разі їх невикористання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!