Нюанси оформлення працівників на сезонні роботи

Заключаючи трудовий договір з сезонним працівником, потрібно керуватися загальними правилами трудового законодавства. Однак, слід враховувати й норми Указу №310

Статтею 7 КЗпП передбачено, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством. На сьогодні в Україні є чинним (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 року №310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» (далі – Указ №310).


Відповідно до ст. 1 Указу сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.


Сезонними вважаються роботи, які містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою КМУ від 28.03.1997 року №278.


Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами. Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП, можливе лише тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Тож із сезонними працівниками трудовий договір може бути укладений (ст. 23 КЗпП):


  1. на конкретний строк;
  2. на час виконання певної роботи.


Слід зазначити, що при укладенні трудового договору із сезонними працівниками роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу № 310), що відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.


При прийманні на сезонні роботи випробування з метою перевірки відповідності робітника роботі, яка йому доручається, не встановлюється. Але, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Слід зазначити, що на сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві

На сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві.


Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.


Сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору. Днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.


Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.


Так, ст. 39-1 КЗпП передбачає: коли після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дію цього договору вважають продовженою на невизначений строк.


Джерело: Держпраці