З першої частини ви вже знаєте про нововведення в українському правописі щодо особливостей звертання до співрозмовника на ім’я та по батькові. Найголовніше, що треба запам’ятати кадровику з того допису — всупереч всім правилам світу, в кадровій документації потрібно зазначати особисті дані робітника тільки й виключно так, як вони написані у паспорті.
А тепер поговоримо про надзвичайно резонансну тему, з якої кожен, хто хоч трохи вміє читати та писати, вже висловив свою високу експертну думку. Хто не встиг — саме час долучитися.
Фемінітиви
Звичайно, це фемінітиви. До речі, багато хто не може запам’ятати, як правильно: фемІнІтиви чи фемИнИтиви. Метод асоціацій ніколи не підводить, якою б смішною асоціація не здавалася. Спідницю міні знають усі, тож скоромовка «всі феміни носять міні» допоможе не осоромитися в потрібний момент.
Але перш ніж говорити власне про застосування фемінітивів, зверніть увагу на загальну частину Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, далі – КП. Тут читаємо, що у КП професійні назви робіт наведено у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка). Але за бажанням користувача, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи (відповідно до п. 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою КМУ від 22.05.2019 № 427).
Отже, фемінітиви здебільшого створюються від маскулінітивів (нове слово в лексиконі, можете похизуватися обізнаністю при нагоді) за допомогою суфіксів.
Насправді тих суфіксів зовсім небагато, але їх варто знати.
Найпростіший (і він же найпоширеніший) суфікс -к-, який утворює від чоловічої професії жіночу. Інженерка, бухгалтерка, лікарка.
Наступний варіант утворення фемінітивів за допомогою -иця — прикручується зазвичай до професій, чоловічий рід яких закінчується на -ник. Верстатниця, прибиральниця, палітурниця.
Якщо ж маскулінітив закінчується на -ець або на приголосний, то фемінітив буде мати закінчення -иня. Політологиня, продавчиня, фахівчиня.
Наразі досить рідко використовується суфікс -ес-, але він теж має право на життя. Стюардеса.
Але ж у КП використовуються іноді досить складні назви посад / професій. І ось тут потрібно правильно утворювати від них фемінітиви. У табличці ми навели декілька прикладів.
Таблиця
Власні назви
Наступний блок змін, які можуть зацікавити кадровика / діловода, це написання власних назв і пов’язаних з ними великих (прописних) літер і лапок. Ми ж не хочемо, аби у наказах, розпорядженнях та інших документах, які готує спеціаліст відділу кадрів / діловод, були помилки.
Так от, назви інформаційних агентств — усі слова складених назв пишуться з великої літери, але без лапок: агентство Рейтер, агентство Юнайтед Стейт Інтернешнл, агентство Франс Пресс.
З назвами сайтів трохи складніше, але не безнадійно. Отже, загальні назви пишуться з малої літери — гугл, твітер. Якщо поруч із назвою йде родове слово, то з великої літери й в лапках. Мережа «Фейсбук», офіційний сайт «Самсунг». Якщо ж ця родова назва вживається як назва юрособи, то просто велика літера, без лапок: в Телеграмі існує безліч цікавих спільнот.
Метричні скорочення
Ще один цікавий аспект — чи ставити крапку наприкінці різного роду метричних скорочень — літр, сантиметр, гривня, тисяча. Тут маємо просту особливість. Раз запам’ятали — і більше ніякої плутанини. Якщо скорочення відсікає частину слова, то крапку ставимо. Тисяча — тис. Якщо скорочення стискає слово до кількох літер, то крапку не ставимо. Мільйон — млн, гривня — грн, дециметр — дм, мілілітр — мл тощо.
Без ПІВлітра не розібратися
Не дуже про кадри, але дуже про освічену людину говорить те, як вона пише пів (в сенсі половини) з іншими словами. До змін правил правопису була купа правил і обмежень. Зараз існує тільки одне: пів з усіма словами пишеться окремо, через пробіл! Так, і без дефіса! Ну хоч щось стало простіше.
АЛЕ. Коли пів — це невіддільна частина слова, то тут вже пробіл ніяк не впихнути, як не намагайся. Півострів, півлітра (у сенсі пляшка горілки відповідної місткості).
Приклад службового листа: Шановна заступнице начальника відділу кадрів пані Кошова Пенелопо Пилипівно! Чи не будете ви так ласкаві сьогодні о пів на шосту скласти мені компанію в місцевому кафе з метою розпити по півлітрі пива на особу з приводу закінчення робочого тижня та вдалого закриття вакансії на посаду вебдизайнерки. Щиро ваша, директорка з підбору персоналу Щурякова Акуліна Микитівна.
Складні слова з іншомовними частинами — легко запам’ятати
Усе ще доволі складним для запам’ятовування є написання складних слів з іншомовними частинами. Разом? Окремо? Через дефіс?
Спробуємо розібратися.
Якщо першою частиною йде компонент, який визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: супер-, гіпер-, мікро-, квазі-, топ-, то такі слова пишуться разом, одним словом. Супермаркет, квазіутворення, топмодель, наночастинка.
Практично всі перші іншомовні компоненти пишуть з другою частиною разом. Ексдиректор, унтерофіцер, контрнаступ.
Використання скісної риски (/)
Ще одне нововведення — новий розділовий знак, скісна риска — /. Особливість її вживання полягає в тому, що в одних випадках вона відділяється пробілами від сусідніх елементів, а в інших — ні. Коли такий розділовий знак ставимо між однорідними членами речення та в інших подібних випадках у значенні, близькому як до єднального (=і), так і до розділового (=або) сполучників, відділяємо риску від слів пробілами: бухгалтер / економіст. А ось у графічних скороченнях та для позначення року, що не збігається з календарним — без пробілів. Наприклад, у 2024/2025 навчальному році, р/р (розрахунковий рахунок), з/п (за порядком: № з/п).
Інтуїція філологині підказує, що ці аспекти мало хто буде запам’ятовувати. Просто знайте, що таке є, таке існує, в крайньому разі сходите в гугл, спитаєте цінної поради.
На «Ви» і пошепки
Однією з топових тем при обговоренні правил є написання звертання «ви» — з великої літери чи з малої? Насправді ніяких таємниць тут нема, і новий український правопис не вніс суттєвих змін.
Як і раніше, «Ви» з великої літери пишемо тільки в листі із персональним зверненням до однієї особи, якщо хочемо виявити до неї особливу пошану (погодьтеся, це поодинокі випадки). У решті ж звертань звичайного ділового листування не сушимо собі мізки та завжди пишемо «ви». Так, і в суперечках у соцмережах теж з малої літери. А якщо маємо час і натхнення — йдемо в гугл, робимо скриншот зі словника з правилом і тицяємо співрозмовнику.
Лайфхак для соцмереж
Для відчайдухів, які дочитали допис до кінця, ще одна пораду.
Поставити на місце співрозмовника, який докоряє вам неграмотністю, говорячи при цьому: «а от НА українській мові», дуже легко. Щойно ви це прочитали — можете вважати себе переможцем / переможницею (ми ж пам’ятаємо про фемінітиви) у цій битві йокодзун. Бо «НА мові» — це приблизно як «НА протязі» (в сенсі «протягом) — неприпустима помилка. Тільки «українською мовою», тільки хардкор.
Побіжно ми з вами ознайомилися з найважливішими змінами в новому українському Правописі. Якщо ви не є професійними дипломатами та філологами, то всього вищезгаданого цілком досить для впевненого грамотного діловодства і щоб почуватися освіченими людьми (всі ж пам’ятають різницю між «освіченими» і «освіДченими»?). Ото ж бо й воно, завжди є щось цікаве, чого ми ще не знаємо.
Еліна ЦИГАНЕНКО, доморощена філологиня