Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю, простій – це зупинення роботи через відсутність необхідних умов, невідворотну силу чи інші обставини.
У період простою працівники можуть бути переведені на іншу роботу на тому ж підприємстві або в іншу установу в межах тієї ж місцевості, але лише за їхньою згодою.
Час простою, якщо він не з вини працівника, оплачується в розмірі не менше двох третин окладу.
Працівники під час простою не виконують своїх посадових обов’язків.
Законодавство не визначає обов’язкового місця їхнього перебування, тому роботодавець може встановити його наказом. Якщо роботодавець зобов’язує працівників перебувати на робочому місці, вони мають дотримуватися режиму роботи, але не працювати.
Бажаєте бути в курсі всіх змін з кадрового та військового обліку, тоді завітайте на наші Безкоштовні вебінари! Провідні експерти kadroland в прямому ефірі розкриють всі хвилюючі та актуальні запитання!
Якщо ж працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки, навіть дистанційно, це вже не простій, а трудова діяльність, яка має оплачуватися відповідно до умов трудового договору.
Таким чином, під час простою роботодавець не має права вимагати виконання роботи, у тому числі дистанційно.
Джерело: Держпраці
Статті на тему:
Простій: коли запроваджують та як оформити
Відключення електроенергії та повітряні тривоги: як оформити (не)роботу працівників