Надомна та дистанційна робота відрізняються насамперед місцем виконання та ступенем прив’язаності до робочого місця.
Надомна робота, як визначено в статті 60-1 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), передбачає роботу вдома або в іншому місці, погодженому з роботодавцем.
Воно є фіксованим і не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем.
Якщо робота виконується за трудовим договором про надомну роботу, на працівника поширюється загальний режим роботи підприємства, тобто правила внутрішнього трудового розпорядку.
Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу й контролювати її виконання.
Скарбниця кадрових документів у Вас завжди напохваті. Завантажте необхідний зразок або шаблон у розділі Документи!
Дистанційна ж робота, відповідно до статті 60-2 КЗпП, дозволяє працювати в будь-якому місці поза робочими приміщеннями роботодавця за вибором працівника, який самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
Працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.
Контроль з боку роботодавця може здійснюватися за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
Джерело: Держпраці