В умовах воєнного стану засновники отримали право самостійно обирати, проводити конкурс на посаду керівника закладу освіти, чи ні. Відповідні зміни, які надали громадам таке право, були внесені у травні 2022 року до статті 10 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».
Водночас законодавство не забороняє проводити такі конкурси. Вони передбачені та проводяться відповідно до спеціальних освітніх законів
Тому постають питання: чому одні громади (навіть ті, ситуація в яких менш безпечна, ніж в інших), можуть проводити конкурси в умовах воєнного стану, а інші громади, насамперед ті, де ситуація більш безпечна, не проводять такі конкурси? Наскільки виправданим є призначення людей на такі посади без конкурсу у тих громадах, де дозволяє безпекова ситуація?
Як зазначає освітній омбудсмен, фактично відповідальність керівників закладів освіти в умовах повномасштабної війни ще більша, бо кількість тих же безпекових викликів у організації освітнього процесу тільки зростає. Саме тому увага суспільства має бути ще прискіпливіша до людей, які хочуть очолити заклад освіти. Однак це неможливо в умовах відсутності конкурсної процедури.
Вважає, що там, де дозволяє безпекова ситуація, засновникам варто повернутися до обов'язкового проведення відкритих конкурсів на посади керівників закладів освіти
Чому це важливо?
Відсутність конкурсів не дозволяє здійснювати належний громадський контроль за призначенням. Натомість конкурсна процедура завдяки участі, зокрема представників засновника, представників органів самоврядування тощо сприяє співвідповідальності за прийняте рішення, робить директора більш підзвітним перед громадою.
Конкурсна процедура – необхідна умова публічного і прозорого відбору. Це процедура, у якій рішення ухвалюється не одноособово, а колективно. Це знижує корупційні ризики та дозволяє оцінити професійні та лідерські якості, управлінські навички кандидатів, а ще – порівняти їх бачення подальшого розвитку закладу.
Необхідність розвитку закладу. Вже сама презентація кандидатами бачення розвитку закладу мотивує всіх зацікавлених поглянути на заклад освіти у фокусі перспективи – яким заклад освіти буде завтра. Це про рух в ногу з часом, про інновації, нові підходи або ж поглиблення певних напрямів роботи. Обрання кандидата з конкретним баченням покладає на нього певну відповідальність за те, щоб втілити заплановане.
Час від часу трапляються скандальні ситуації за участі директорів закладів освіти: насильство та булінг, порушення прав учасників освітнього процесу, мобінг, неволодіння або недостатнє володіння державною мовою та інші порушення. Як свідчать відгуки громадськості у соцмережах щодо ідеї відновлення конкурсів на посади керівників закладів загальної середньої освіти – там, де дозволяє безпекова ситуація, конкурси потрібно відновлювати. Також зазначали про потребу відновлювати конкурси й у системі дошкілля, і в органах управління освітою. Згадували й про те, що у деяких громадах проводиться значна кількість інших активностей, а от конкурси на посади керівників – ні, бо воєнний стан і цьому перешкоджають безпекові виклики, а це виглядає дивно. Згадували й про НМТ, який діти складають, попри всі складнощі процесу.
Докладно про те, чому варто відновити конкурси керівників – на сайті освітнього омбудсмена.
Джерело: Освітній омбудсмен
