Стаття 21 Кодексу законів про працю дозволяє працівникам укладати трудові договори одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Тому людина з інвалідністю може мати основне місце роботи на одному підприємстві та працювати за сумісництвом на іншому.
Основним є місце роботи, де людина працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене нею як основне згідно з поданою заявою, а сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.
Тобто йдеться про окремі трудові договори, кількість відпрацьованих годин за якими обліковується окремо та не сумується.
Працівник з інвалідністю враховується у виконання нормативу працевлаштування таких працівників лише за основним місцем роботи, зокрема, й на умовах неповного робочого часу.
І з 2026 року це не зміниться
Водночас висновок експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо професійної придатності включається до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації та подальшого працевлаштування.
Ці рішення є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними закладами незалежно від типу і форми власності.
Джерело: Держпраці
Стаття на тему:
Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: готуємося до змін 2026 року
