Відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон №2352) з переліку статей, норми яких не застосовуються у період дії воєнного стану, вилучено статтю 72 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), що регламентує компенсацію за роботу у вихідний день.
Норма статті 72 КЗпП відновила свою чинність з дати набуття чинності Законом №2352, тобто з 19 липня 2022 року.
Так, робота у вихідні дні має компенсуватись, як і в мирний час, за згодою сторін:
- надання іншого дня відпочинку;
або
- у грошовій формі у подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП.
Як зазначають у Центрі правової допомоги ФПУ, в нормах законодавства є «цікава» невідповідність. Так, норма статті 72 КЗпП містить вказівку на те, що рішення щодо компенсації роботи у вихідні дні приймається за згодою сторін (і тільки розмір компенсації визначається статтею 107 КЗпП).
А статтею 107 КЗпП, як імперативною нормою, визначено, що робота у святкові дні відповідно оплачується в подвійному розмірі, і тільки за бажанням працівника може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.
На практиці в разі застосування компенсації за роботу у вихідний день враховують зазвичай саме бажання працівника, хоча відповідно до статті 72 КЗпП потрібно опиратися на домовленість сторін
У визначенні ж варіанту компенсації за роботу у вихідний день є паритетність сторін трудового договору, тобто ініціатором визначення виду компенсації може бути як працівник, так і роботодавець, хоча на практиці перевага віддається працівникові.
Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно було б визначати вже в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідний день. Однак якщо це не зроблено, працівник не має права самовільно визначати інший день відпочинку.
Пленум Верховного Суду України роз’яснює, що самовільне використання відгулу надає право власникові на звільнення працівника за вчинення прогулу (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Законодавством не встановлено терміну давності для надання працівникові іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день. Як правило, такий день відпочинку (відгул) надається найближчим часом. Дата відгулу може бути погоджена з працівником і вказана в наказі про залучення його до роботи у вихідний день.
Сторони можуть також домовитися про надання іншого дня відпочинку пізніше, приєднавши його до відпустки, наприклад, пов'язавши його до початку відпустки.
Джерело: ФПУ
