Працівник повинен прибути на роботу після звільнення з військової служби та взяття на військовий облік.

Частиною 11 ст. 26 Закону № 2232 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469) встановлено, що особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до ТЦК та СП для взяття на військовий облік.

Таким чином, працівник має розпочати виконання обов’язків за трудовим договором на наступний день після дня взяття на військовий облік у ТЦК та СП після його звільнення з військової служби.

Норми законодавства не зобов’язують працівника писати заяву про вихід на роботу, а роботодавця — видавати відповідний наказ. Проте за роз’ясненням Мінсоцполітики у листі від 10.06.2015 № 231/06/186-15 такий наказ має бути. А саме для того, щоб працівник приступив до роботи, потрібен розпорядчий акт роботодавця.

Крім того, первісно наказ про увільнення від роботи через мобілізацію працівника не мав дати закінчення військової служби, тобто був із відкритою датою – «на період проходження військової служби».

Тож, для оформлення повернення на роботу працівник має подати відповідну заяву такого змісту:

Прошу дозволити розпочати виконання своїх трудових обов’язків на посаді інспектора з кадрів з 18 вересня 2025 року у зв’язку зі звільненням у запас із військової служби.

Роботодавець на підставі такої заяви видає наказ про вихід на роботу (зразок наказу за посиланням https://api.kadroland.com/documents/download/7526).

Після відновлення трудових відносин працівник має право на відпустку без збереження заробітної плати на підставі ст. 25 Закону про відпустки (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268), яка надається в обов’язковому порядку за бажанням працівника:

учасникам війни (до 14 календарних днів щорічно);
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону про статус ветеранів війни (до 21 календарного дня щорічно);
Також на підставі ст. 26 Закону про відпустки (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298 ) працівнику може бути надана неоплачувана відпустка за сімейними обставинами та з інших причин. Така відпустка надається за угодою з роботодавцем (тобто роботодавець може відмовити працівнику). Максимальна тривалість відпустки – не більше 30 календарних днів на рік.

Зауважте, що працівник може послідовно реалізувати право на обов’язкові неоплачувані відпустки (за ст. 25 Закону про відпустки), так і на ті, що надаються за угодою з роботодавцем (ст. 26 Закону про відпустки).

Для отримання відпустки працівник повинен подати роботодавцю особисту заяву, на підставі якої видається відповідний наказ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!