Призупинення трудового договору замість звільнення: чи має право роботодавець

У Держпраці запитали:

Я подав заяву про звільнення за власним бажанням, але роботодавець (комунальне підприємство) відмовляється оформлювати звільнення та пропонує лише призупинення трудового договору. Чи має право роботодавець перешкоджати звільненню через відсутність коштів на виплату компенсації за невикористані дні відпусток. Які мої подальші дії для захисту своїх трудових прав?

Звільнення за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП) – це право працівника.

Роботодавець не має права відмовити у звільненні

Навіть якщо у підприємства відсутні кошти на виплату компенсацій (за невикористану відпустку тощо), це не є законною підставою для утримання працівника.

З огляду на ситуацію доцільно виділити наступні важливі аспекти, що мають значення:

По-перше, збереження доказів подання заяви:

1. електронний лист із заявою;
2. скріншоти відправлення;
3. повідомлення про доставку (якщо є);
4. листування з роботодавцем чи юристом.

По-друге, Якщо заява подана за власним бажанням, за загальним правилом роботодавець має звільнити працівника після спливу строку попередження (14 днів). Відмовити у звільненні роботодавець не має права.

Якщо підприємство знаходиться в районі бойових дій і існує загроза життю та здоров’ю працівника, під час воєнного стану працівник може просити про звільнення у строк, зазначений у заяві.

По-третє, призупинення трудового договору і звільнення – це різні речі

Призупинення не припиняє трудові відносини, а лише тимчасово зупиняє виконання роботи.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України (пункт 4 статті 13 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі – Закон №2136).

Призупинення трудового договору не є перешкодою для працевлаштування на іншому підприємстві (установі, організації).

Працівник має право реалізувати своє право на працю шляхом укладення трудового договору з одним або кількома працедавцями, крім випадків, коли відповідні обмеження встановлені законодавством.

Водночас якщо працівник має бажання саме звільнитися, роботодавець не може нав’язувати працівнику своє рішення про призупинення договору як альтернативу звільнення

По-четверте, якщо роботодавець ігнорує заяву і є докази її подання та протиправної відмови.

Працівник має право змінити підстави звільнення та вимагати звільнення за ч. 3 статі 38 КЗпП у визначений ним строк у зв’язку із невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю.

При звільненні за ч. 3 статті 38 КЗпП роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП).

Якщо підприємство перебуває у комунальній власності працівник має право звернутися із скаргою до відповідного органу місцевого самоврядування про здійснення заходів контролю та вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства про працю, а також звернутися зі скаргою до Держпраці (стаття 259 КЗпП).

Скористатися правом на судовий захист своїх прав

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Отже, будь-який спір між працівником та роботодавцем щодо припинення трудових відносин, оформлення звільнення, невиплати належних сум при звільненні або відмови у вчиненні передбачених законом дій підлягає вирішенню судом.

По-п’яте, виплата заробітної плати та інших виплат від роботодавця у разі звільнення.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП).

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. (стаття 10 Закону №2136)

Джерело: Держпраці

Стаття на тему:

Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: принципові відмінності, плюси та мінуси

Мінікурси на тему:

Припинення трудових відносин: покроковий алгоритм дій для роботодавця

Звільнення за власним бажанням чи угодою сторін: що вигідніше працівнику, а що – роботодавцю