Зміни у відпустках: нагадування від Держпраці

24 грудня 2023 року набув чинності Закон №3494, яким змінено деякі норми законодавства, що регулюють питання надання відпусток, використання вихідних днів тощо

24 грудня 2023 року набув чинності Закон України від 22.11 2023 №3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», яким змінено деякі норми законодавства, що регулюють питання надання відпусток, використання вихідних днів тощо.


Основні зміни.


До Закону про відпустки внесли зміни, які встановлюють, що тривалість відпусток тепер визначається ще й трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.


Відповідні зміни внесли й до КЗпП (тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання тепер встановлюються не лише нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором).


Максимально можлива кількість календарних днів відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин тепер становить не більше 30 календарних днів на рік (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки). Термін має бути обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом.


Утім, залишилася без змін норма про безстрокову відпустку без збереження заробітної плати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру.


Тепер перебування у відпустці без збереження заробітної плати не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 4 ст. 26 Закону про відпустки; ст. 84 КЗпП).


На відпустку без збереження заробітної плати до 60 календарних днів за бажанням працівника тепер мають право ті, хто стали до роботи після звільнення з військової служби (у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації).


Цей час відпустки без збереження заробітної плати для такого працівника зараховується до страхового стажу.


Чинною залишилася норма про те, що дні основної відпустки, не використані в період дії воєнного стану, переносяться на період після припинення або його скасування. З нового – те, що за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.


Працівники, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийняті на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви мають право на грошову компенсацію за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.


Таку заяву треба подати не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.


6 календарних днів додаткової відпустки (до шести) мають працівники, обрані до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, на час профспілкового навчання. Середня заробітна плата за ці дні компенсується коштом профспілкової організації, яка направляє працівника на навчання.


Працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, надається відпустка для підготовки. Тривалість, порядок, умови надання та оплати такої відпустки визначаються трудовим та/або колективним договором.


Перенесення вихідних та робочих днів визначається трудовим та/або колективним договором. Якщо такого положення у договорі немає, то перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.


Джерело: Держпраці