Звільнення з підстав, передбачених трудовим договором з нефіксованим робочим часом або контрактом

Підстава для звільнення

Правову підставу для звільнення передбачено п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). І звучить вона так:

підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Нагадаємо основні вимоги трудового законодавства щодо таких видів трудових договорів як контракт і трудовий договір з нефіксованим робочим часом, адже вони безпосередньо впливають на правила звільнення працівників за нашою підставою.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Цей вид трудового договору та правила його укладення передбачені ст. 21¹ КЗпП.

При укладенні трудового договору з НРЧ роботодавець повинен дотримуватися таких правил.

Перше. Вищезазначений трудовий договір обов’язково укладають у письмовій формі (п. 6² ч. 1 ст. 24 КЗпП). Але під час дії воєнного стану функціонують особливі правила, встановлені ст. 2 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка дає сторонам змогу самостійно визначати форму трудового договору. Тобто, нині не обов’язково дотримуватися вимоги про укладення трудового договору у письмовій формі. Однак, аби уникнути спірних ситуацій у майбутньому, краще укладати трудовий договір з НРЧ у письмовій формі.

Друге. Кількість трудових договорів з НРЧ в одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Якщо у роботодавця менше 10 найманих працівників, то він має право укласти не більше одного такого трудового договору.

Третє. Трудовий договір з НРЧ повинен містити, зокрема, інформацію про:

1. спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
2. спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті;
3. інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).

Четверте. Примірну форму трудового договору з НРЧ затверджено наказом Мінекономіки від 26.10.2022 № 4179.

П’яте. Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень. Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з НРЧ, протягом календарного місяця становить 32 години. А якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому слід виплатити зарплату не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

Шосте. У трудовому договорі з НРЧ можна встановити додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Сьоме. У примірній формі трудового договору з НРЧ додаткові підстави для його припинення зазначаються у пункті 36.

Трудовий контракт

Наведемо основні правила та особливості контрактів.

Перше. Контракт укладають обов’язково в письмовій формі (п. 3 ч. 1 ст. 24 КЗпП), але у період воєнного стану сторони самостійно визначають форму трудових відносин (ст. 2 Закону № 2136).

Друге. Контракт можна укладати тільки у випадках, прямо передбачених законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП).

Третє. Вичерпного переліку законів, які передбачають можливість укладення контракту, в законодавстві немає. Але для орієнтиру можна скористатися роз’ясненнями Мінпраці та Мін’юсту:

1. лист від 06.05.2000 № 06/2-4/66;
2. лист від 28.03.2000 № 32-8/473.

Але ці листи видано у 2000 році. Тож чимало законодавчих актів зазнали змін або втратили чинність. Тому перед тим, як укладати контракт, слід перевірити наявність законодавчої норми, яка дає роботодавцю змогу укласти контракт в конкретній ситуації.

Так, наприклад, контракт може укладатися з керівником підприємства на підставі ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу.

Четверте. Типову форму контракту затверджено наказом Мінпраці від 15.04.1994 № 23 (далі – Типова форма № 23). Але залежно від виду діяльності роботодавця спеціальними нормативними документами можуть бути затверджені й інші типові форми, які враховують сферу діяльності та специфіку роботи. Наприклад:

1. Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затверджено постановою КМУ від 02.08.1995 № 597;
2. Типовий контракт про проходження державної служби затверджено постановою КМУ від 17.06.2020 № 494.

П’яте. У Типовій формі контракту № 23 додаткові підстави припинення та розірвання контракту не передбачені законодавством, як зазначено у пункті 18.

Підсумуємо. Перед тим, як звільняти працівника на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, роботодавцю слід переконатися, що:

1. трудовий договір / контракт укладений з дотриманням вимог законодавства;
2. у самому договорі передбачено відповідну підставу для звільнення працівника (додаткова порівняно з чинним законодавством).

Також пам’ятайте:

1. Якщо трудовий договір з НРЧ / контракт укладений з порушенням законодавства, то звільнення може бути визнано незаконним в судовому порядку.

Наприклад, контракт укладений роботодавцем у випадку, не передбаченому законом. Умови праці, передбачені таким контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з діючим законодавством про працю, можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 9 КЗпП (див. лист Мінпраці від 03.02.2003 № 06/2-4/13). Відповідно, додаткові підстави для розірвання контракту будуть також недійсними, а звільнення на цих підставах – неправомірним.

2. Розірвання контракту / трудового договору з НРЧ може відбуватися не тільки на підставах, передбачених контрактом / трудовим договором (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП), але й за іншими підставами, передбаченими трудовим законодавством. Наприклад, на підставі ст. 38 КЗпП – за власним бажанням, або на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП – за угодою сторін (див. п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Правила звільнення

При звільненні на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП роботодавцю слід дотримуватися певних правил звільнення працівника. Розповімо про них далі.

Обґрунтування звільнення

Наявність у трудовому договорі / контракті додаткової підстави для звільнення – це лише половина справи. Роботодавцю слід обґрунтувати наявність обставин, які обумовлюють таке звільнення, та скласти відповідні документи, що підтверджуватимуть ці обставини: доповідні або службові записки, акти, тощо.

Наприклад, контрактом передбачено, що працівника можна звільнити у разі невиконання певного пункту внутрішнього положення підприємства. Роботодавцю слід зафіксувати невиконання працівником цих вимог положення, склавши відповідні документи.

Відсутність обґрунтування звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП може призвести до визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, що підтверджується судовою практикою (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 29.03.2023 по справі № 620/2488/19).

Правильний вибір норми для звільнення

На практиці часто-густо трапляються випадки, коли в контракті / трудовому договорі з НРЧ у пункті стосовно додаткових підстав для звільнення дублюють норми КЗпП. Наприклад, там зазначають, що контракт може бути достроково розірваний у разі прогулу працівника, появи на роботі в нетверезому стані тощо. Втім, для таких випадків є конкретні норми КЗпП, які передбачають підстави для звільнення (зокрема, в нашому випадку це відповідно п. 4 та п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Отже, якщо виникли обставини для звільнення працівника на цих підставах, то звільняти його потрібно не згідно з п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а на підставі відповідних пунктів ст. 40 КЗпП (звісно, з дотриманням правил звільнення, передбачених цією статтею).

Вихідна допомога

За загальним правилом, встановленим ст. 44 КЗпП, вихідну допомогу при звільненні на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівнику не виплачують. Але контрактом / трудовим договором з НРЧ може встановлюватися обов’язок роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу при звільненні на підставах, передбачених контрактом / трудовим договором. У цьому випадку слід дотримуватись умов укладеного договору.

Захищені категорії працівників

Роботодавцю слід пам’ятати, що звільнення деяких категорій працівників не допускається за ініціативою роботодавця. До таких категорій, зокрема, належать (ч. 3 ст. 184 КЗпП):

1. вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років);
2. одинокі матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.

Нагадаємо також, що положення ст. 184 КЗпП поширюються й на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186¹ КЗпП).

Узгодження з профспілкою

Розірвання трудового договору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП не потребує отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) – ст. 43 КЗпП.

Звільнення у період хвороби або відпустки

За загальним правилом, встановленим ч. 3 ст. 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Тривалий час була дискусія про те, чи поширюється ця норма на звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Остаточно крапки над «і» було поставлено Конституційним Судом (рішення КСУ від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019). У ньому КСУ дійшов висновку: положення ч. 3 ст. 40 КЗпП є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини, в тому числі ті, які виникли за контрактом.

Але у період дії воєнного стану цей момент не вважається актуальним. Зараз діє спеціальна норма, встановлена ч. 1 ст. 5 Закону № 2136, згідно з якою допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Але як дату звільнення у такому випадку потрібно визначати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або перший робочий день після закінчення відпустки.

Попередження працівника

Законодавство не передбачає обов’язку роботодавця повідомляти працівника заздалегідь про звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але такий обов’язок може встановлюватися в контракті / трудовому договорі з НРЧ. Отже, перед звільненням детально ознайомтеся з умовами договору.

Документальне оформлення звільнення

Звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП відбувається з оформленням документів, які обґрунтовують підставу для звільнення, передбачену контрактом / трудовим договором з НРЧ (про них ми зазначали вище у цій статті).

Наказ про звільнення складають або за типовою формою № П-4 (затверджена наказом Держстату від 05.12.2008 № 489), або у довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, вказаних у типовій формі.

Наведемо приклад з цього питання з судової практики (постанова Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 452/970/17). У цій постанові суд зазначив, що звільнення працівника на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП з формулюванням причини – невиконання чи неналежне виконання обов’язків, передбачених контрактом, – не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Отже, зазначте у наказі також перелік документів, які підтверджують факт порушення працівником умов контракту / трудового договору з НРЧ.

Розрахунок з працівником

У день звільнення роботодавець зобов’язаний здійснити з працівником повний розрахунок, а також видати йому (статті 47, 116 КЗпП):

1. копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2. письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;
3. трудову книжку (якщо вона зберігалась у роботодавця). Якщо трудова книжка зберігається у працівника, то запис про звільнення вноситься до неї на вимогу працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Висновки

1. Звільнення з підстав, передбачених трудовим договором з НРЧ або контрактом, здійснюється на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
2. Перед звільненням роботодавцю необхідно перевірити, чи дотримані норми чинного законодавства при укладенні трудового договору з НРЧ / контракту та обґрунтувати звільнення необхідними документами, які підтвердять можливість звільнення за підставами, передбаченими трудовим договором / контрактом.
3. При складанні наказу про звільнення слід не тільки зробити посилання на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, але і на пункт трудового договору / контракту, який передбачає можливість звільнення, а також зазначити конкретні умови контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник.

Оксана КОВАЛЬЧУК, консультант з кадрових питань

Шаблони та зразки документів:

Примірна форма трудового договору з нефіксованим робочим часом

Контракт з Головою Правління АТ

Трудовий контракт з керівником

Контракт з керівником закладу культури