Ця вимога передбачена статтею 127 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Відрахування із заробітної плати працівника здійснюються за наказом або розпорядженням роботодавця
Відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не здійснюють, якщо звільнення відбувається з таких підстав (ст.127 КЗпП та ст.22 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки»):
- призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
- переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду;
- відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
- змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
- виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
- нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
- поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- направленням на навчання;
- виходом на пенсію.
Якщо працівник звільняється з роботи з інших підстав, то роботодавець має право утримати з його заробітної плати суму, виплачену за невідпрацьовані дні відпустки
Джерело: Держпраці