Робота на громадських засадах у ГО: чи оформлювати за трудовим законодавством 

Держпраці наголошує: трудове законодавство не поширюється на осіб, які здійснюють діяльність на громадських засадах у межах статутної діяльності громадських об’єднань. У разі ж укладення трудового договору між особою та об’єднанням ці відносини вже регулюватимуть норми трудового законодавства 

Статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. 


Згідно з частиною першою ст. 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 


Відповідно до частини першої та другої ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників

Згідно з частиною п'ятою ст. 1 Закону України 22.03.2012 №4572-VI «Про громадські об'єднання» (далі – Закон України №4572-VI) громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку. 

Статтею 9 Закону України №4572-VI, зокрема визначено, що утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом. 

 

Також, ст. 11 Закону України №4572-VI передбачено, що статут громадського об'єднання має містити відомості, зокрема про порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи). 


Відповідно до ст. 54 Господарського кодексу України, на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом. 

Враховуючи зазначене: законодавство про працю не поширюються на осіб, які здійснюють діяльність на громадських засадах відповідно до статуту громадського об'єднання

Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. 


Статтею 1021 КЗпП визначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця  фізичної особи. 

Законодавством про працю не встановлено заборони викладачам працювати на умовах сумісництва, якщо така робота виконується у вільний від основної роботи час

Примітка: заборони або обмеження на певні види роботи можуть бути визначені іншими нормативними актами, надання роз’яснень щодо яких не належить до компетенції Держпраці. 


Джерело: лист Департаменту з питань праці від 05.12.2024 №1865/2.3/2.1-ЗВ-24а