Зміни у правилах звільнення під час воєнного стану: два альтернативні законопроєкти у Раді

Народна депутатка Галина Третьякова зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт від 07.10.2025 №14063-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» (далі – законопроєкт №14063-1).

Документ є альтернативою законопроєкту №14063, внесеного на сайт ВРУ ще у вересні.

Однак законопроєкт №14063-1 пропонує цільові зміни до спеціальних законів, а не внесення змін до Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

По-перше, вносяться зміни до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», якими уточнюються підстави припинення державної служби під час дії воєнного стану та запроваджується спеціальна стаття щодо особливостей припинення державної служби в умовах воєнного стану.

Передбачається можливість ухвалення керівником державної служби розпорядчого акта про тимчасове припинення проходження служби у разі наявності об’єктивних даних про неможливість виконання обов’язків (зокрема у зв’язку з втратою зв’язку понад визначений строк чи відсутністю доступу до умов проходження служби) до моменту отримання офіційного підтвердження відповідних обставин або відновлення можливості виконувати обов’язки.

Одночасно фіксується, що тимчасове припинення не є звільненням і не тягне припинення статусу державного службовця; поновлення відбувається з дня фактичного повернення до виконання обов’язків.

По-друге, вносяться зміни до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» з метою чіткішого окреслення кадрових повноважень начальників військових адміністрацій у межах, об’єктивно необхідних для забезпечення обороноздатності, безпеки та життєдіяльності населення, з пріоритетом тимчасових рішень, письмовим оформленням розпорядчих актів і належною публічністю рішень.

Такий підхід випливає з ідентифікованої у матеріалах базового законопроєкту потреби докладно регламентувати кадрові повноваження начальників військових адміністрацій та уникнути надмірної дискреції.

По-третє, вносяться зміни до Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими передбачається можливість припинення служби у разі тривалого (понад визначений строк) факту неможливості встановити місце перебування посадової особи або підтримувати з нею зв’язок, а також у випадку втрати органом місцевого самоврядування доступу до приміщення, майна чи інформаційних систем.

При цьому у ситуаціях фактичної неспроможності органу діяти кадрові рішення ухвалює начальник відповідної військової адміністрації з належними погодженнями, що мінімізує ризики свавільних рішень. (Положення узгоджені з логікою спеціальної статті про особливості припинення державної служби під час воєнного стану).

По-четверте, уточнюються окремі положення Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136), зокрема щодо права працівника на розірвання трудового договору за власною ініціативою у зв’язку із веденням бойових дій або тимчасовою окупацією територій, а також щодо призупинення дії трудового договору як тимчасового правового режиму взаємних обов’язків сторін унаслідок збройної агресії.

Це спрямовано на узгодження із реальною практикою і забезпечення правової визначеності для працівників і роботодавців у період воєнного стану.

По-п’яте, у сфері забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, законопроєкт №14063-1 підтримує підхід до реєстрації безробітними та надання відповідних соціальних послуг навіть за відсутності окремих документів про звільнення, що виправдано об’єктивними обставинами воєнного часу та відповідає потребі зберегти доступ до соціальних гарантій.

Хочете почути думку експерта саме щодо вашого випадку? Можливість поставити запитання лектору – це як мініконсультація у зручному форматі. І кількість звернень не обмежена!

Того ж дня, 07.10.2025, група депутатів на чолі з Юлією Тимошенко зареєстрували у ВРУ законопроєкт №14063-2 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення працівників та інших особливостей трудових відносин на період дії режиму воєнного стану» (далі – законопроєкт №14063-2) – також альтернативу законопроєкту №14063.

Ініціатори вважають, що прийняття саме законопроєкту №14063-2 розв'яже проблеми працівників і роботодавців, які мали трудові відносини в момент окупації, на тимчасово окупованих зараз територіях, але на відміну від законопроєкту №14063 створить механізм реального забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб, які втратили роботу через тимчасову окупацію територій, та одночасно убезпечить країну від згортання реформи з децентралізації, тиску на місцеве самоврядування.

Пояснюють це тим, що на сьогодні у законодавчих актах, що регулюють трудові відносин на період дії режиму воєнного стану:

1. не створено механізму розрахунку з працівником, робоче місце якого було на тимчасово окупованих територіях;
2. ведення кадрової документації у разі знищення, втрати чи відсутності доступу до особової справи / картки працівників з тимчасово окупованих територій;
3. відсутнє право припинити трудовий договір у зв’язку з неможливістю продовження роботи за трудовим договором (іншим видом зайнятості) за попереднім місцем проживання, яке зараз знаходиться на тимчасово окупованій території, в односторонньому порядку.

Тому законопроєктом №14063-2 пропонується внести зміни до законів України:

1. Закону №2136, зокрема щодо:

1. Права працівника розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури), у зв’язку з тимчасовою окупацією територій, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я, а не тільки у зв’язку із веденням бойових дій у районах.
2. Встановлення механізму здійснення розрахунку у разі припинення трудового договору з працівником, робоче місце якого розташоване на тимчасово окупованих територіях відповідно до Порядку, визначеного КМУ.

1. від 01.05.2025 №4412-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» в частині узгодження із запропонованими змінами до Закону №2136;
2. від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо врегулювання трудових відносин внутрішньо переміщених осіб, які не мали можливості припинити трудовий договір (інший вид договору) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 КЗпП у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором за попереднім місцем проживання, що знаходиться на тимчасово окупованій території, визначивши їх право припинити такий договір в односторонньому порядку, подавши до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підконтрольній території України заяву про припинення такого договору.

Джерело: ВРУ