
Які права гарантує Закон
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), працівник має право в будь-який момент розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши роботодавця за два тижні.
Стаття 38 КЗпП також визначає випадки, коли працівник може звільнитися без відпрацювання двотижневого строку, зокрема:
- переїзд на нове місце проживання;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання в місцевості за медичними показаннями;
- догляд за дитиною або хворим родичем;
- інші поважні причини.
Заява працівника про звільнення є одностороннім волевиявленням, а роботодавець не може його блокувати – він лише оформлює юридичну процедуру
Якщо заяву «не приймають»: як зафіксувати
Щоб уникнути суперечок і довести факт подання, важливо мати документальне підтвердження. Закон не встановлює обов’язку отримувати підпис керівника на заяві – важливо довести її вручення.
Найефективніші способи:
1.Подати через канцелярію / відділ кадрів.
2.Попросити поставити на копії:
- вхідний номер;
- дату та час реєстрації;
- підпис відповідальної особи.
3.Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Отримана поштою дата вручення буде вважатися датою подання заяви. Це найсильніший доказ у суді.
Також можна надіслати на офіційну електронну адресу роботодавця. Бажано додати електронний підпис, але навіть лист без нього може служити доказом подачі, якщо роботодавець користується корпоративною поштою.
Важливо! Саме дата вручення заяви, підтверджена доказами, запускає двотижневий строк звільнення
Як правильно оформити заяву
Заява має містити мінімум обов’язкових реквізитів:
- кому адресована (посада та ПІБ керівника, назва підприємства);
- від кого (ПІБ працівника, посада);
- текст: «Прошу звільнити мене за власним бажанням…»;
- дата звільнення (краще завжди вказувати конкретну);
- дата і підпис.
Якщо роботодавець рве заяву, не реєструє її або відмовляється оформити звільнення?
Право працівника на звільнення не залежить від волі роботодавця.
Обов’язки роботодавця у день звільнення визначені статтями 47 та 83 КЗпП, зокрема:
- видати наказ про звільнення;
- видати трудову книжку (якщо вона у нього / внести запис);
- провести повний розрахунок (зарплата, компенсація відпусток тощо).
Тож, якщо роботодавець перешкоджає звільненню, дійте так:
1.Зберіть докази:
- копія заяви з реєстрацією або квитанція про відправку листа;
- електронні листи;
- можливі свідки;
- аудіозаписи (якщо дозволено – особа має право фіксувати розмову, учасником якої є).
2.Надішліть письмову вимогу. Офіційною претензією вимагайте оформити звільнення та видати документи.
3.Зверніться до суду. Суд може:
- визнати факт припинення трудових відносин за заявою;
- зобов’язати оформити наказ;
- зобов’язати внести запис до трудової книжки;
- стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової;
- стягнути моральну шкоду.
Практика судів підтверджує, що досить довести факт подання заяви, навіть якщо роботодавець «робив вигляд, що її не отримував».
Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради


















