Законодавство України гарантує працівнику значно ширші права. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108), заробітна плата може виплачуватися через банки або небанківських надавачів платіжних послуг лише за особистою письмовою згодою працівника.
При цьому:
- рахунок визначає сам працівник;
- комісії та витрати за переказ оплачує роботодавець;
- виплата може здійснюватися також поштовим переказом за вказаними реквізитами.
Це означає, що без згоди працівника змусити його отримувати зарплату через конкретну фінансову установу – незаконно
Додатково стаття 25 Закону №108 прямо забороняє роботодавцям будь-яким способом обмежувати працівника у вільному розпорядженні його заробітною платою. Вибір банку – це і є форма розпорядження власними коштами.
Чи має роботодавець право нав’язувати «свій» банк?
Ні. Роботодавець може запропонувати зарплатний проєкт, але не має права:
- змушувати відкривати рахунок у визначеному банку;
- відмовляти у перерахуванні зарплати на інший рахунок;
- встановлювати обмеження або створювати перешкоди;
- перекладати банківські комісії на працівника.
Якщо роботодавець ігнорує заяву працівника або відмовляється перераховувати зарплату на вибраний працівником банк, це вважається порушенням трудового законодавства, працівник має право:
- Подати письмову заяву з реквізитами рахунку.
- Зафіксувати відмову (листування, накази, відповіді).
- Звернутися до контролюючого органу.
Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
Схожі публікації:
В Україні запровадять єдину справедливу систему оплати праці та обмежать розрив у зарплатах
