Роботодавець має право, але не зобов’язаний розривати безстроковий чи строковий трудовий договір з працівником, який через хворобу (загальне захворювання) відсутній на роботі більше чотирьох місяців підряд.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n231), роботодавець може звільнити працівника за нез'явлення на роботу більше чотирьох місяців підряд через тимчасову непрацездатність. Однак, це не стосується працівників, які втратили працездатність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; за ними зберігається місце роботи до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Крім того, після закінчення чотирьох місяців хвороби не можуть бути звільнені працівники, тимчасова непрацездатність яких викликана захворюваннями, при яких законодавством установлено триваліший строк збереження робочого місця.

При звільненні працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП роботодавцю слід:

1) визначити період тимчасової непрацездатності працівника. Пам’ятайте: у загальному випадку непрацездатність працівника, який звільняється, повинна тривати більше чотирьох місяців підряд. Вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває перебіг 4-місячного строку. І якщо він після виходу знову тимчасово втрачає працездатність, обчислення чотиримісячного строку слід починати заново. Крім того, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП строк повинен закінчитися повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Також слід з’ясувати, чи не належить захворювання працівника до тих, маючи яке, працівник зберігає своє робоче місце на триваліший строк;

2) зібрати докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність. Зверніть увагу, що під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, за якої заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ані перерозподілити обов’язку хворого між іншими працівниками, ані прийняти іншого працівника на період його хвороби). Інакше звільнення працівника може бути визнано судом неправомірним;

3) отримати згоду профспілки на звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, якщо працівник є обраним до профспілкових органів. У інших випадка у період воєнного стану норми ст. 43 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n275), які передбачають розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу профспілки, не застосовуються (п.2 ст. 5 Закону Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n17) .

4) з’ясувати, чи не приступив працівник до роботи в день звільнення. Річ у тім, що звільнення працівника можливе тільки в період його тимчасової непрацездатності. Якщо працівник приступив до роботи, його звільнення на цій підставі неможливе;

5) видати наказ про звільнення;

6) у день звільнення провести з працівником остаточний розрахунок і видати копію наказу про звільнення та належним чином оформлену трудову книжку. При звільненні на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП у трудовій книжці робиться такий запис: «Звільнений у зв’язку з нез’явленням на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП».

Раді допомогти, звертайтесь ще!