Верховний Суд у своїй постанові від 10.04.2024 у справі № 695/1076/22 дійшов висновку, що факт відсутності працівника на роботі (прогул) має бути зафіксований в акті про відсутність, складеному безпосередньо в день нез’явлення у довільній письмовій формі, за підписом не менш ніж двох працівників.
Типові форми первинної облікової документації, такі як табель обліку робочого часу та розрахунково-платіжна відомість, не є належними та допустимими доказами на підтвердження самого факту відсутності працівника на роботі, оскільки вони не призначені для фіксації такого факту
На обґрунтування заявлених вимог позивач (працівник) посилався на те, що він обіймав посаду директора КП, проте був звільнений за прогул. Своє звільнення позивач уважав незаконним, оскільки:
- його не було попереджено про розірвання контракту;
- не ознайомлено з актами про відсутність на робочому місці;
- не відібрано письмових пояснень.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, змінив формулювання причин звільнення позивача з посади директора КП, залишив правильну причину звільнення позивача із займаної посади «за прогули без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що у трудовій книжці позивача є запис про звільнення з посади тільки у зв’язку з прогулом без поважних причин, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким, зокрема, поновив позивача на займаній посаді, мотивуючи своє рішення тим, що акти про відсутність на роботі та показання свідків є недостатніми доказами прогулу, оскільки відсутність працівника не була відображена у табелях обліку робочого часу та в особовому рахунку з нарахування заробітної плати.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, рішення в частині позовних вимог про скасування розпорядження про розірвання контракту та поновлення на роботі скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що відсутність працівника на роботі має фіксуватися саме в акті про відсутність, який оформлюється безпосередньо в день нез’явлення працівника із зазначенням конкретного часу відсутності. Законодавство не встановлює суворих вимог до форми такого акта.
Табель обліку використання робочого часу (форма №П-5) та розрахунково-платіжна відомість (форма №П-6) є формами статистичної та облікової документації. Вони не відображають та не фіксують факт прогулу, тому висновок апеляційного суду про неможливість доведення прогулу актами без відповідних записів у табелі є помилковим.
Після фіксації факту неявки роботодавець зобов’язаний з’ясувати її причини. Поважними вважаються лише об’єктивні обставини, які безумовно перешкоджали явці на роботу
Джерело: Верховний Суд
Схожі публікації:
Відсутність на роботі понад 3 години: чи це прогул і коли можливе звільнення
Як правильно фіксувати відсутність працівника, щоб звільнити за прогул
ВС: роботодавець може відмовити у відпустці та звільнити за прогул
