У січні 2026 року військовозобов’язаний звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації як батько трьох дітей віком до 18 років. Заяву він адресував голові комісії ТЦК та СП та направив поштою до Центру надання адміністративних послуг для подальшого розгляду.
У відповідь ЦНАП повідомив заявника, що оформлення відстрочки шляхом надсилання документів поштою не передбачене. У листі зазначалося, що для отримання послуги необхідно особисто прибути до центру з документами, які підтверджують право на відстрочку. Через це звернення фактично не було передано на розгляд по суті.
Не погодившись із такими діями, чоловік звернувся до суду.
Під час розгляду справи відповідач посилався на положення постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі – Постанова №560), які передбачають подання заяв про відстрочку через центр надання адміністративних послуг. На думку ЦНАП, надсилання документів поштою не відповідало встановленій процедурі, оскільки формування електронної заяви передбачає її перевірку та підписання заявником через адміністратора центру.
Дослідивши норми Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою №560, суд дійшов висновку, що вимога про особисте подання заяви насамперед визначає суб’єкта звернення.
Тобто волевиявлення має виходити безпосередньо від військовозобов’язаного, а не від представника чи іншої особи.
Водночас суд зазначив, що чинне законодавство не містить прямої вимоги щодо обов’язкової фізичної присутності заявника у приміщенні ЦНАП як єдиного можливого способу подання документів
На переконання суду, надсилання заяви поштовим зв’язком самим військовозобов’язаним також є формою його особистого волевиявлення та не змінює суб’єкта звернення. Тому спосіб подання документів сам по собі не може бути підставою для відмови в їх розгляді.
Крім того, суд звернув увагу, що подана заява є зверненням громадянина у розумінні Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Відтак після її отримання орган був зобов’язаний розглянути звернення та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Суд встановив, що після отримання заяви та доданих документів ЦНАП не здійснив її розгляд по суті та не ухвалив рішення у формі, передбаченій законодавством. Натомість орган обмежився листом-роз’ясненням про необхідність особистого прибуття заявника, фактично залишивши звернення без розгляду.
У результаті Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/1081/26 повністю задовольнив позов та визнав протиправною бездіяльність Відділу Центру надання адміністративних послуг Криничанської селищної ради щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Водночас суд окремо наголосив, що не може підміняти собою комісію ТЦК та СП та приймати рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Такі повноваження належать виключно відповідній комісії.
З огляду на це суд зобов’язав ЦНАП повторно розглянути заяву позивача та забезпечити ухвалення рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням правової оцінки, наведеної у судовому рішенні. Також на користь позивача стягнуто 1064,96 грн судового збору.
Джерело: Судово-юридична газета
Схожі публікації:
Відстрочка від мобілізації у 2026 році: хто подає через «Резерв+», а хто – через ЦНАП
Відстрочка через ЦНАП: що робити, якщо минули строки, а рішення ТЦК не надійшло
Заява на відстрочку через ЦНАП: хто її формує і що має подати військовозобов’язаний
Відстрочка через ЦНАП: коли (не)можуть відмовити
