Підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке унеможливлює продовження такої роботи.
Роботодавцеві доречно отримати документальне підтвердження набрання законної сили вироком суду, а вже після цього видавати відповідний наказ (розпорядження)
Згідно з ч. 2 ст. 36 КЗпП у разі набрання законної сили вироком суду, яким особу засуджено до покарання, така особа підлягає звільненню з посади у 3-денний строк із дня отримання підприємством копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Якщо трудовий договір із працівником буде припинено до ухвалення судом рішення у справі, а працівника відповідно до рішення суду не буде засуджено до покарання, роботодавцеві доведеться поновити його на роботі
Відповідно до абзацу другого пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
У наказі (розпорядженні) про звільнення потрібно зазначити дату й підставу припинення трудового договору відповідно до формулювання законодавства про працю з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, а саме пункт 7 частини першої статті 36 КЗпП.
На підставі наказу вноситься відповідний запис до трудової книжки працівника.
Джерело: ФПУ
Статті на тему:
Алгоритм дій роботодавця у день звільнення
Звільнення працівників: довідник роботодавця
Звільнення працівника: що обовʼязково перевірити кадровику
