Трудові відносини із сезонними працівниками

Сезонний працівник — визначення

Хто такі сезонні працівники? Які особливості трудових відносин з такими працівниками? Відповідей на ці запитання в КЗпП немає. Проте ст. 7 КЗпП визначає, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством. Питання регулювання праці сезонних працівників прописані в Указі Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-09 (далі – Указ № 310) та Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затверджених постановою КМУ від 28.03.1997 № 278 (далі – Список № 278).

Сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (п. 1 Указу № 310). Однак, сезонними є тільки ті роботи, які зазначені в Списку сезонних робіт.

Отже, щоб роботу вважали сезонною, вона має відповідати одночасно двом критеріям:

1. зазначена в Списку сезонних робіт;
2. в результаті природних та кліматичних умов виконується не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), який не перевищує шести місяців.

Якщо не виконується хоча б одна з названих умов, то таку роботу не вважають сезонною, і працівник не є сезонним. Наприклад, коли потрібно прийняти на роботу оператора котельні на період опалювального сезону, то це не є сезонною роботою.

Приймаємо сезонного працівника

Оформляти трудовий договір з сезонним працівником потрібно за загальними правилами трудового законодавства. Однак, слід враховувати й норми Указу № 310.

По-перше, осіб, яких приймають на сезонні роботи, потрібно попередити про це під час укладення трудового договору (п. 3 Указу № 310).

По-друге, працівник має надати заяву про прийняття на роботу. У заяві він має зазначити посаду (роботу), на яку приймається, дату прийняття та строк трудового договору (див. мал. 1).

Мал. 1. Зразок заяви про прийняття на сезонну роботу

До заяви також потрібно надати відповідні документи. Так, ст. 24 КЗпП визначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

По-третє, на підставі заяви видаємо наказ про прийняття на роботу. До нього серед іншого вписуємо:

1. умову про прийняття на сезонну роботу (п. 3 Указу № 310);
2. строк, на який укладаємо трудовий договір.

З наказом (розпорядженням) працівника ознайомлюємо під підпис.

По-четверте, подаємо повідомлення про прийняття на роботу до ДПС. Зверніть увагу, що подати таке повідомлення треба до початку роботи (ст. 24 КЗпП, постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту»).

По-п’яте, до початку роботи роботодавець повинен виконати вимоги ст. 29 КЗпП, а саме ознайомити сезонних працівників із:

1. місцем роботи, трудовою функцією, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), датою початку виконання робіт;
2. визначеним робочим місцем, забезпеченням необхідними для роботи засобами;
3. правами та обов’язками, умовами праці;
4. наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
5. правилами внутрішнього трудового розпорядку або умовами встановлення режиму роботи, тривалістю робочого часу і відпочинку, а також положеннями колдоговору (у разі його укладення);
6. організацією профнавчання працівників (якщо таке навчання передбачене);
7. тривалістю щорічної відпустки, умовами та розміром оплати праці;
8. процедурою та встановленими КЗпП строками попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

Не забуваємо також провести інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони.

По-шосте, кадрова служба має оформити особову справу, особову картку в загальному порядку (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, лист Мінпраці від 29.05.2007 № 126/13/133-07). Крім того, на вимогу працівника має бути внесений запис до трудової книжки про прийняття та звільнення працівника.

Форма та вид трудового договору

Із сезонним працівником можна укласти трудовий договір у формі заяви та наказу. Але у випадках, згаданих у ст. 24 КЗпП, варто дотриматися письмової форми трудового договору. Так, до прикладу, якщо на сезонну роботу берете працівника молодше 18 років, з ними слід укласти саме письмовий трудовий договір. Але також пам’ятаємо, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (ст. 2 Закону № 2136).

Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами. Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором, відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП, можливе лише тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Тож із сезонними працівниками трудовий договір може бути укладений (ст. 23 КЗпП):

1. на конкретний строк;
2. на час виконання певної роботи.

Важливо: трудовий договір при оформленні на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону (п. 4 Указу № 310).

Звільняємо сезонних працівників

Оскільки з сезонним працівником укладено строковий трудовий договір, то у разі закінчення дії трудового договору працівника звільняємо на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Заява від працівника про звільнення та попередження роботодавця про звільнення не потрібні. Адже в заяві та наказі про прийняття на роботу було зазначено строк, на який приймали працівника. Днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.

Проте наказ про звільнення працівника обов’язково має бути виданий. Якщо працівника не звільнити в останній день строкового трудового договору, дія договору буде продовжена і він автоматично зі строкового стане безстроковим. Так, ст. 39-1 КЗпП передбачає: коли після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дію цього договору вважають продовженою на невизначений строк.

Якщо в трудовому договорі не зазначена конкретна дата його закінчення і такий договір укладали:

1. на час виконання певної роботи, то його слід розірвати в останній день виконання роботи;
2. на строк, що обчислюється місяцями, — у відповідне число останнього місяця строку. Якщо ж кінець строку, що обчислюється місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (ст. 241-1 КЗпП).

Також трудовий договір із сезонним працівником може бути припинено достроково за ініціативою працівника та ініціативою роботодавця.

За ініціативою працівника. За наявності поважних причин трудовий договір розривають на підставі ст. 39 КЗпП. Якщо ж поважні причини відсутні, то працівник може достроково розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні (п. 6 Указу № 310).

За ініціативою роботодавця. Трудовий договір може бути розірваний як за загальними випадками передбаченими статтями 40 і 41 КЗпП, так і за додатковими підставами, передбаченими п. 7 Указу № 310, зокрема у разі:

1. припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк понад два тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;
2. нез'явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності. Це правило не застосовують, коли непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, або коли законодавством установлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. В такому випадку роботодавець зобов’язаний зберегти за сезонним працівником його місце роботи (посаду) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.

Висновки

1. Сезонними є роботи, визначені в Списку сезонних робіт та строк яких не перевищує 6 місяців.
2. Із сезонними працівниками укладають строкові трудові договори.
3. Про сезонність роботи повідомляють до початку укладення трудового договору.
4. Звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору здійснюють на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
5. Строковий трудовий договір, укладений із сезонним працівником, може бути розірваний достроково як за ініціативою працівника, так і за ініціативою роботодавця.

Тетяна ГУЛЬ, редактор kadroland

Стаття на тему:

Строковий трудовий договір: оформлення, робочий час, відпустки та звільнення

Шаблони та зразки документів:

Заява працівника про прийняття на сезонну роботу

Наказ про прийняття працівника на сезонну роботу

Наказ про прийняття на сезонну роботу за сумісництвом

Трудовий договір про сезонну роботу

Наказ про організацію харчування співробітників (сезонні роботи)

Наказ про звільнення працівника, зайнятого на сезонній роботі