У день повномасштабного вторгнення росії в Україну позивачка, машиніст насосних установок гідротехнічного цеху Рівненської АЕС, основним обов’язком якої було безперебійне забезпечення споживачів водою, перебувала у щорічній відпустці за кордоном. Оскільки авіасполучення припинилося, вона не змогла вчасно повернутися і вийти на роботу, тому роботодавець надав їй 14 днів відпустки без збереження заробітної плати, відмовивши у продовженні щорічної відпустки.
Натомість позивачка після закінчення відпустки на роботі не з’явилася, до виконання трудових обов’язків не приступила, а подала до компетентних органів однієї з європейських країн заяву про надання тимчасового захисту для переміщених з України осіб і вперше на кілька днів до рідної держави повернулася в липні 2023 року.
У телефонному режимі позивачка роз’яснила комісії уповноважених працівників гідротехнічного цеху Рівненської АСЕ, що до України повертатися не збирається, на роботу виходити не планує, письмові пояснення надати відмовляється.
Наказом генерального директора позивачку звільнено з посади у зв’язку з прогулом без поважних причини, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Це й стало підставою для звернення позивачки у січні 2024 року до суду з позовом до роботодавця про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рівненський апеляційний суд вважає відмову у задоволенні позовних вимог позивачки судом першої інстанції законною, а апеляційні вимоги її представниці — безпідставними. Постанова Рівненського апеляційного суду від 1 серпня 2024 року у справі № 565/83/24 (провадження №22-ц/4815/889/24).
Адже за ст. 12 Закону від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (окрім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами й відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причини (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
На території Рівненської області бойові дії не велися, тимчасової окупації територій цього регіону немає, а позивачка працювала на об’єкті критичної інфраструктури, який генерує електроенергію в умовах надмірного навантаження, тому дистанційне виконання нею службових обов’язків неможливе.
Джерело: Судова влада