Відповідно до ст. 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
У листопаді 2022 року Кабмін скасував обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом, які були встановлені постановою КМУ від 03.04.1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року №1306) і наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (скасовано розпорядженням КМУ №1047-р також 22.11.2022).
Джерело: Держпраці