Повна матеріальна відповідальність працівника: загальне визначення
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини установі, у випадках, коли:
- Між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Тобто, коли працівник є матеріально відповідальною особою (далі – МВО).
- Майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами. Питання видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей, відпуску їх за довіреностями регулюють статті 244, 245, 246 Цивільного кодексу України.
- Шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
- Шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
- Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
- Відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків.
- Шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків.
- Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
- Керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
- Шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу.
Укладання договору з МВО залишається поширеним явищем. На його особливостях зупинимося детальніше.
Договір про повну матеріальну відповідальність
МВО – це працівники, з якими укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, типова форма якого наведена в додатку 2 до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24 (далі – постанова № 447/24), яка залишається чинною на території України. На це, зокрема, звертає увагу Мінекономіки в листі від 26.04.2024 № 4706-05/30662-09.
Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися з працівниками старше 18 років за дотримання однієї із двох умов.
Умова 1. Працівник обіймає посаду або виконує роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад / робіт затверджено постановою № 447/24 (далі – Перелік № 477/24). При цьому під цінностями слід розуміти насамперед товари / запаси, а не устаткування, за допомогою якого працівник виконуватиме відповідну роботу. На це свого часу звертало увагу Мінсоцполітики в листі від 13.02.2015 № 149/13/84-15. Про це свідчить і судова практика. Зокрема, постанова Харківського апеляційного суду від 31.07.2024 у справі № 626/1067/23.
За висновком п. 8 Узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, підготованого на підставі Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 р. № 12 (далі – Узагальнення № 12), договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з працівниками, чиї посади і виконувана робота не вказані в Переліку №447/24, юридичної сили не мають (є недійсними) і не можуть бути підставою для притягнення до матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.
Водночас, якщо посади працівника в Переліку №447/24 немає, але доручена йому робота в цьому документі наявна, укласти з ним Договір все ж можливо. Це підтверджують, зокрема, ухвала ВССУ від 15.07.2015 у справі № 6-42522св14, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.03.2014 у справі № 344/955/13-ц.
Умова 2. Працівник виконує роботу за трудовим договором про дистанційну або надомну роботу та користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи (п. 2 ч. 1 ст. 1351 КЗпП).
Отже, з усіма працівниками, з якими забажається, укладати такі договори не можна. Наприклад, керівник органу несе повну матеріальну відповідальність тільки у конкретних випадках, передбачених законодавством, у тому числі прямо передбачених ч. 1 ст. 134 КЗпП. Однак договір про повну матеріальну відповідальність з ним укладається винятково, якщо його посада чи виконувана робота включена до Переліку №447/24.
Так само будь-який працівник несе відповідальність згідно з ч. 1 ст. 132 КЗпП з огляду на пряму дійсну шкоду, але не більше середньомісячного заробітку такого працівника (крім випадків, перелічених у ч. 1 ст. 134 КЗпП). Укладати з ним договір про повну матвідповідальність можна також винятково, якщо його посада чи виконувана робота включена до Переліку №447/24 або підпадає під п. 2 ч. 1 ст. 1351 КЗпП.
Увага! Деякі посади з перерахованих у Переліку №447/24, прийнятому за радянських часів, у наш час практично не зустрічаються, і їх назви відсутні в Класифікаторі професій ДК 003:2010. Тож головним критерієм залишаються виконувані працівником роботи, а назви посад слід добирати максимально наближені до Переліку №447/24
МВО не несе матвідповідальності, якщо шкоду завдано не з її провини. Тобто, відповідальність буде лише, коли винна особа встановлена, що підтверджується відповідними документами.
Порядок відшкодування шкоди МВО в КЗпП окремо не прописаний. Типова форма договору якогось окремого порядку теж не передбачає. У п. 3 Типового договору зазначено, що визначення розміру шкоди та його стягнення відбуваються відповідно до законодавства.
З огляду на вищезазначене робимо такий висновок: або працівник відшкодовує шкоду добровільно, або ж роботодавець, керуючись ч. 3 ст. 136 КЗпП, звертається за стягненням до суду. Водночас, якщо сума шкоди не перевищує середнього місячного заробітку, відшкодування проводять за розпорядженням роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом матвідповідальності за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1352 КЗпП колективна (бригадна) матеріальна відповідальність застосовується при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника та укласти з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Тобто, така відповідальність запроваджується у випадку, коли цінності вручаються групі працівників (бригаді), які разом виконують одну роботу, і кожен член цієї групи (бригади) має однаковий доступ до цих матеріальних цінностей (наприклад, кошти, будівельні матеріали, продукти харчування, дорогоцінні метали і каміння тощо) та несе відповідальність за збиток, що виник внаслідок незабезпечення їх схоронності.
У п. 12 Узагальнення № 12 з урахуванням норм ст. 1352 КЗпП названо три умови застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності:
- Можливість запровадження тільки на окремих видах робіт. Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджено наказом Мінпраці від 12.05.1996 № 43 (далі — Перелік № 43) на виконання ч. 3 ст. 1352 КЗпП. Цей перелік є вичерпним.
- Спільне виконання працівниками робіт.
- Неможливість розмежування матеріальної відповідальності працівників і укладення з кожним із них договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Якщо така можливість є, колективна матеріальна відповідальність не може бути запроваджена.
Окрім того, роботодавець повинен створити умови, необхідні для забезпечення збереження працівниками переданих їм цінностей.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч. 2 ст. 1352 КЗпП).
Водночас відсутність погодження договору з профспілкою не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди, заподіяної роботодавцю, якщо профспілки в установі (закладі) немає і профспілковий комітет відсутній (ухвала ВСУ від 06.05.2004 у справі № 6-706кс03).
Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (далі – Типовий договір), затвердженого наказом Мінпраці від 12.05.1996 № 43.
Увага! Не укладають договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з неповнолітніми, а також з особами, робота яких не включена до Переліку № 43
Згідно з п. 12 Типового договору підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами. Заподіяна колективом (бригадою) шкода, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди (п. 16 Типового договору).
В Узагальненнях № 12 зазначено, що члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть часткову, а не солідарну відповідальність перед підприємством, установою, організацією. Відшкодувавши свою частку, кожен член колективу не може бути притягнений до матеріальної відповідальності в тій частині, в якій інші члени колективу не відшкодували вартість товарів або суму, на яку знизилася вартість товарів.
Пункт 14 Типового договору встановлює випадки, коли члени колективу (бригади) звільнюються від відшкодування шкоди:
- якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини.
- якщо будуть встановлені конкретні винуватці заподіяної шкоди серед членів його колективу (бригади).
Але звільнення працівника з роботи не припиняє його обов’язку відшкодування розміру шкоди, що складає його частку. Такий висновок наведено в Узагальненнях № 12.
Підвищена відповідальність
Підвищена відповідальність випливає з норм ч. 4 ст. 1353 КЗпП. Вона застосовується у разі заподіяння підприємству розкрадання, умисного зіпсуття, недостачі або втрати окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Зокрема, про таку відповідальність йдеться стосовно працівників, робота яких безпосередньо пов’язана із закупівлею, продажем, обліком, перевезенням, доставкою чи використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів та каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, та валютних операцій.
Розмір матеріальної відповідальності визначають відповідно до Закону України від 06.06.1995 № 217/95-ВР «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» залежно від того, під час якої операції та якому виду продукції нанесено шкоду.
Висновки
- Повна матеріальна відповідальність працівників можлива лише з підстав, передбачених ч. 1 ст. 134 КЗпП.
- Укладати договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, не наділеними функціями, передбаченими Переліком №447/24, не можна. Натомість наявність таких функцій у посадових обов’язках працівника є підставою для укладання договору про повну матеріальну відповідальність.
- Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність застосовується при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт.
- В окремих випадках законодавство передбачає окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в т. ч. у кратному обчисленні, заподіяної підприємству розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.
Анна ГОНЧАР, юрист
Шаблони та зразки документів:
Договір про повну матеріальну відповідальність
Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність