При звільненні працівника на роботодавця покладаються всі обов’язки з виплати сум, що належать працівнику.
До основних виплат відносяться:
- заробітна плата за фактично відпрацьований період;
- грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Статтею 116 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Тобто, останній робочий день – це день, коли мають здійснити всі виплати у випадку, якщо працівник на місці.
Якщо ж працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум
На практиці працівникам видають для ознайомлення роздруківку з нарахованими сумами та відрахованими податками. Після ознайомлення працівник погоджується з нарахованими сумами (мовчазна згода) або ж оспорює її.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні роботодавець в будь-якому випадку повинен у визначений статтею 116 КЗпП строк виплатити не оспорювану ним суму.
Щоб швидко впоратися зі складними обчисленнями та розрахунками, скористайтеся нашими онлайн-калькуляторами для роботи кадровика!
Згідно зі статтею 117 КЗпП у випадку невиплати з вини роботодавця належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити середній заробіток у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Важливий нюанс – відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.
Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності при затримці виплат.
У разі порушення законодавства працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Джерело: Держпраці