Статус особи з інвалідністю виникає з моменту встановлення інвалідності, пільги для осіб з інвалідністю виникають саме з дня встановлення інвалідності (навіть якщо працівник надав відповідні документи на деякий час пізніше).
По-перше, потрібно додати копію документа, який підтверджує інвалідність, до особової справи працівника.
Документом що підтверджує встановлення працівнику інвалідності є:
Роботодавцю необхідно визначити тривалість відпустки працівника за робочий рік у якому йому встановлено інвалідність. Право на продовжену відпустку встановлено частиною 7 статті 6 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», а саме:
- особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів;
- особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
Право на пільгову відпустку виникає з дня встановлення працівнику інвалідності, з огляду на це потрібно перерахувати кількість належних такому працівнику днів щорічної основної відпустки, виходячи не з 24 календарних днів, а з 26 чи 30 днів (в залежності від групи інвалідності)
Згідно із частиною 13 статті 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, мають право застосовувати пільгову ставку ЄСВ – 8,41% замість загальної 22% до заробітної плати осіб з інвалідністю.
Ставку ЄСВ 8,41% можна застосовувати лише після надання працівником документа, що підтверджує встановлення йому інвалідності. Пільгова ставка діє з дати отримання відповідного документу роботодавцем, навіть якщо інвалідність встановлена раніше
Також необхідно переконатись, що робота, яку виконує такий працівник, не протипоказана йому за станом здоров’я.
У разі якщо працівник не може виконувати попередні трудові обов’язки, то необхідно з’ясувати, чи можливо перевести працівника на іншу роботу відповідно до рекомендацій лікарів та чи погодиться працівник на переведення. У разі переведення працівника за станом здоров’я на легшу чи на іншу постійну нижче оплачувану роботу за загальним правилом за ним зберігають попередній середній заробіток протягом 2 тижнів з дня переведення (статті 114, 170 КЗпП).
У разі якщо переведення такого працівника неможливе або він відмовляється від такого переведення, необхідно розглянути питання щодо початку процедури звільнення працівника на підставі пункту другого частини першої статті 40 КЗпП.
Хочете почути думку експерта саме щодо вашого випадку? Можливість поставити запитання лектору – це як мініконсультація у зручному форматі. І кількість звернень не обмежена!
Джерело: Держпраці