Обставини справи
Педагогічний працівник (в.о. директора школи мистецтв, також викладач), мобілізований 03.03.2022, оскаржив розпорядження сільського голови від 19.07.2022 про припинення виплати середнього заробітку у зв'язку зі змінами до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). Перша інстанція відмовила; апеляція скасувала розпорядження і зобов'язала поновити нарахування та виплату середнього заробітку. Рада подала касацію.
Норми, які застосовано:
- КЗпП: ч. 3 ст. 119 (у редакції з 19.07.2022 – зберігаються місце роботи та посада, без середнього заробітку загалом).
- Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон про освіту) : ч. 2 ст. 57 – спеціальна гарантія : за педагогічними / науково-педагогічними працівниками на годину служби за призивом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.
- Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» : ч. 2 ст. 39 – відсилання і до ст. 119 КЗпП, і до спецнорм освітніх законів.
Правові висновки ВС:
- Ч. 2 ст. 57 Закону про освіту як спеціальна норма має перевагу над загальною ч. 3 ст. 119 КЗпП.
- Прийнято пізніше загальну норму (ст.119 КЗпП в ред. Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) не скасовує раніше встановленої спеціальної гарантії для педагогів.
- У КЗпП немає правила про «пріоритет КЗпП» над іншими законами; посилання на пріоритет норм ЦК не застосовне до колізії КЗпП vs інші закони.
- Листи МОН / Мінекономіки мають рекомендаційний характер і не є регуляторами, але помилкова посилання апеляції на них не вплинула на правильність рішення по суті.
Отже, Верховний Суд в Постанові від 16.10.2023 року у справі № 718/209/23 встановив, що з 19.07.2022 загальна гарантія виплати «середнього заробітку» мобілізованим із КЗпП зникла, але для педагогічних та науково-педагогічних працівників спеціальна гарантія ч. 2 ст. 57 Закону про освіту продовжує діяти.
Тобто педагогічний працівник має право на збереження середнього заробітку на час увільнення
Джерело: Трудові нотатки Ганни Лисенко