Відпустка без збереження зарплати за сімейними обставинами
З 24 грудня 2023 року ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки зазнала змін.
По-перше, її максимальна тривалість збільшена з 15 до 30 календарних днів на рік.
По-друге, з 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати за сімейними обставинами не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Якщо на робочий рік працівника, за який надається щорічна основна відпустка, випадає період неоплачуваної відпустки за сімейними обставинами, то належні дні щорічної основної відпустки слід визначати розрахунковим шляхом, і відповідно працівник за такий рік буде мати право на щорічну основну відпустку не повної тривалості, а на меншу кількість днів.
Відпустка без збереження зарплати через воєнний стан
Умови для надання відпустки без збереження зарплати через воєнний стан за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не змінилися, але змінився її вплив на відпускний стаж.
А от за період до 24 грудня 2023 року нічого не змінюється, той період ще потрапляє до відпускного стажу, і за нього «набігають» дні щорічної основної відпустки.
Відпустка без збереження зарплати через загрозу збройної агресії проти України
Крім того, з 24 грудня 2023 року почала діяти нова підстава для надання неоплачуваної відпустки без збереження зарплати, передбачена ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки.
Зокрема, через загрозу збройної агресії проти України. Її період також не зараховується до відпускного стажу.
Приклади визначення тривалості щорічної відпустки
Приклад 1. У рамках свого робочого року з 30 січня 2023 року до 29 січня 2024 року працівник перебував у відпустці без збереження зарплати за сімейними обставинами тривалістю 30 календарних днів з 25 грудня 2023 року до 23 січня 2024 року
Оскільки неоплачувана відпустка за сімейними обставинами бере початок вже після 24 грудня 2023 року, весь період відпустки вже не зараховується до відпускного стажу. А це прямий шлях до визначення тривалості щорічної основної відпустки розрахунковим шляхом
На першому етапі потрібно визначити, скільки днів щорічної основної відпустки випадає на один календарний день робочого року. Для цього повну тривалість щорічної основної відпустки (у цьому випадку – 24 календарні дні) треба поділити на тривалість конкретного робочого року працівника. Святкових днів у робочому році немає, тому слід ділити на 365 (24 : 365 = 0,066).
Далі треба підрахувати відпускний стаж. Оскільки святкових днів у робочому році немає, для цього від 365 треба відняти 30 (тривалість відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, яка не зараховується до відпускного стажу). Результат становить 335 днів (365 – 30 = 335).
Останній крок – необхідно перемножити дробове число з першого етапу та отриманий відпускний стаж (0,066 х 335 = 22). Отже, за робочий рік працівнику належить щорічна основна відпустка тривалістю 22 календарні дні, а не «регламентовані» 24 календарні дні.
Приклад 2. Працівник у рамках робочого року з 2 березня 2023 року по 1 березня 2024 року перебуває з 16 листопада 2023 року до 13 лютого 2024 року у відпустці без збереження зарплати через воєнний стан
Насамперед слід відзначити, що неоплачувана відпустка була оформлена до набрання чинності Закону № 3494. Однак попри це, період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан поділяється на дві складові: період з 16 листопада 2023 року до 23 грудня 2023 року (включно) зараховується до відпускного стажу, а період з 24 грудня 2023 року до 13 лютого 2024 року не зараховується до відпускного стажу. А це прямий шлях до визначення тривалості щорічної основної відпустки пропорційним шляхом
Як і у попередній ситуації, спочатку визначається кількість днів щорічної основної відпустки, що випадає на один календарний день робочого року. Для цього загальну кількість днів щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік (24 календарні дні) треба поділити на 366, оскільки робочий рік є високосним, а святкових і неробочих днів немає (24 : 366 = 0,0655).
Далі визначається стаж у робочому році, що дає право на щорічну основну відпустку. Оскільки у прикладі відпустка без збереження зарплати через воєнний стан випала на період після 24 грудня 2023 року, то вона не входить до відпускного стажу. Тож від загальної тривалості днів робочого року (366) треба відняти 52 календарні дні відпустки без збереження зарплати через воєнний стан, що випала на період з 24 грудня 2023 року до 13 лютого 2024 року (366 – 52 = 314).
Добуток показника кількості днів щорічної основної відпустки, що випадає на один календарний день робочого року і стажу у робочому році, що дає право на щорічну основну відпустку, визначає тривалість щорічної основної відпустки (0,0655 х 314 = 21).
Тобто, за робочий рік з 2 березня 2023 року до 1 березня 2024 року працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 21 календарний день.
Приклад 3. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні. На робочий рік працівника з 15 січня 2023 року до 14 січня 2024 року випала відпустка без збереження зарплати через воєнний стан тривалістю 90 календарних днів з 18 серпня 2023 року до 15 листопада 2023 року
Перше, на що треба звернути увагу, – період неоплачуваної відпустки через воєнний стан повністю випадає на період до дати набрання чинності Закону № 3494, тобто до 24 грудня 2023 року
Отже, весь період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан зараховується до відпускного стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Тож працівник за робочий рік з 15 січня 2023 року по 14 січня 2024 року має право на всі 24 календарних дні щорічної основної відпустки. Додаткові розрахунки проводити не потрібно.
Висновки
- З 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, воєнний стан, загрозу збройної агресії проти України не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Водночас слід орієнтуватися саме на період надання вказаних неоплачуваних відпусток, а не на дату їх оформлення.
- Як і раніше, тривалість неоплачуваних відпусток за ст. 25 Закону про відпустки зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. З них не потрапляють у відпускний період тільки «доглядові» неоплачувані відпустки до 6, 16 і 18 років.
- Відпустки без збереження зарплати внутрішньо переміщених осіб та осіб, що перебувають за кордоном, оформлені на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, також не зараховуються до відпускного стажу, незалежно від періоду її надання – до чи після 24 грудня 2023 року.
Нормативно-правове забезпечення
Закон № 3494 – Закон України від 22.12.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань».
Закон про відпустки – Закон України від 15.11.96 № 504/96-ВР «Про відпустки».
Закон № 2136 – Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Джерело: kadroland.com