У Держпраці нагадали, що згідно з ч. 3 статті 7 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136) кожна із сторін трудового договору зобов’язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема:
- адреси місцезнаходження (місця проживання),
- адреси електронної пошти (за наявності),
- номерів телефону тощо.
Виконання цього обов’язку забезпечується:
- роботодавцем – шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- роботодавцем-фізичною особою, яка не є підприємцем, – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та / або за номером телефону працівника;
- працівником – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв’язку та / або технічними засобами електронних комунікацій роботодавця можна повідомити засобами телефонного зв’язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.
У разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою статті 7 Закону №2136, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.
У разі відсутності поштового зв’язку та / або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та / або припинення трудових прав та обов’язків та / або про припинення / розірвання трудового договору не застосовується. (пункт 4 Закону №2136).
Тому, з огляду на вимоги статті 7 Закону №2136 роботодавцю слід перевірити:
- чи була направлена працівнику інформація про зміни засобів комунікації в період дії трудового договору, якщо такі були;
- чи надходила інформація від працівника про зміну контактних даних.
Інформувати працівника за останніми відомими адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону про:
- оформлення наказу про звільнення з додаванням копії наказу;
- про нараховані суми заробітної плати на дату звільнення;
- оформлення трудової книжки (якщо трудова книжка зберігалася у роботодавця) та можливість її отримання.
Якщо зв’язок з працівником втрачений і відсутня можливість проведення розрахунку з працівником, нарахована працівнику сума заробітної плати депонується, а роботодавець веде облік депонованих сум заробітної плати з метою її виплати, коли з’явиться можливість.
Не отримана працівником трудова книжка (дублікат), зберігається протягом двох років окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі.
Після цього строку незатребувана трудова книжка (дублікат) зберігається в архіві підприємства протягом 50 років. (п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 №58).
Джерело: Держпраці
Стаття на тему:
Звільнення працівників: довідник роботодавця
