Право лікаря на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці залежить виключно від його посади та фактичних умов праці, а не від статусу чи форми власності медичного закладу.
Ось три головні правила, про які варто знати роботодавцям та медикам:
- Акредитація не впливає на трудові права. Акредитація закладів охорони здоров’я в Україні є добровільною (ч. 5 ст. 16 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я»). Її відсутність не позбавляє працівників гарантованого державою права на додатковий відпочинок.
- Форма власності не має значення. Законодавство гарантує лікарям додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів. У нормативних документах чітко вказано, що це правило поширюється на лікарів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності (позиція 132 розд. XVII Додатка 2 до постанови КМУ від 17.11.1997 №1290).
- Головна умова – фактично відпрацьований час. Щоб день зарахувався до стажу, який дає право на таку відпустку, лікар має відпрацювати в умовах особливого характеру праці не менше половини свого робочого дня (ст. 9 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки»). Облік цього часу має вести роботодавець.
Однак роботодавцям варто пам'ятати, що 7 днів додаткової відпустки – це максимальна межа.
Конкретну тривалість додаткової відпустки заклад має закріпити у колективному або трудовому договорі
Джерело: Держпраці
Стаття на тему:
Щорічні додаткові відпустки медичним працівникам за особливий характер праці
Матеріали на сайті https://kadroland.com можуть містити роз'яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
