Порядок надання відпустки за режим ненормованого робочого дня

Ненормований робочий день

У законодавстві робочий час розділено на нормований і ненормований. Нормальна тривалість робочого часу в Україні складає – 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП), у випадках коли не можливе нормування часу трудового процесу – то працівник працює ненормований робочий день.

Визначення терміну «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 № 7.

Отже, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

У разі потреби ця категорія працівників для своєчасного та належного виконання покладених на них обов’язків час від часу, за вказівкою роботодавця або без такої, виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

1. осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
2. осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
3. осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Конкретний перелік посад із ненормованим робочим днем та конкретна тривалість додаткової відпустки по кожному виду робіт, професій та посад визначається у колективному договорі, а якщо його немає – зазначається у письмовому трудовому договорі.

Якщо на підприємстві немає колективного договору, але діє генеральна, галузева (міжгалузева) чи територіальна угода з профспілками, то положення цієї угоди про переліки посад із ненормованим робочим днем, діють безпосередньо та є обов’язковими.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, за погодженням із галузевими профспілками, можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем.

Підприємства приватного сектору самостійно визначають перелік посад (професій), для яких встановлюють ненормований робочий день і конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.

Звертаємо увагу, що на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, установі, організації режим робочого часу.

Отже, на підставі вищевикладеного, ненормований робочий день застосовується:

1. для працівників, робота, професія/посада яких включено до переліку, визначеному в колективному договорі, угоді (письмовому трудовому договорі) як такі для яких встановлений ненормований робочий день;
2. робота понад нормальну тривалість робочого часу для працівників з ненормованим робочим днем допускається, якщо в цьому виникає виробнича потреба.

Відпустка за ненормований робочий день

Відповідно до ст. 76 КЗпП щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема за особливий характер праці.

Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем – це різновид щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, ненормований робочий час компенсується додатковою відпусткою, адже працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

У ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки визначені періоди, які входять до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.

Стосовно тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем, передбаченої колективним договором.

Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем може бути встановлена тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).

Джерело: Федерація професійних спілок