Хто має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань? Та чи є вона обов’язковою виплатою?
Право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, визначене законодавством, є у держслужбовців і посадовців держорганів, органів місцевого самоврядування (ОМС), обслуговуючі робітники держорганів і ОМС, військовослужбовців, працівників сфери культури, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників, а також медиків.
Виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань для посадових осіб та службовців ОМС передбачена підпунктом 3 пункту 2 постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
На відміну від допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою. Право приймати рішення про її надання працівникам ОМС надано керівнику відповідного ОМС. Він приймає таке рішення виходячи з обставин, викладених у заяві працівника (лист Мінсоцполітики від 16.10.2009 № 620/13/84-09).
Конкретних підстав надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у нормативних документах немає, хоча вони можуть бути визначені колективним договором. Вагомість підстав визначає сам керівник.
Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань надається окремому працівнику на підставі його заяви, за власним рішенням керівника. Вона не входить до заробітної плати згідно Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 №5 (далі – Інструкція № 5), хоча й виплачується за рахунок фонду оплати праці установи.
Джерело: Держпраці
