Стаття 10 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» надає одинокій матері право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів.
У законодавстві про працю відсутнє визначення поняття «одинока мати». Нею, відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9, вважаються:
- жінка, яка не перебуває в шлюбі, і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини, або запис про батька зроблений у встановленому порядку за вказівкою матері;
- вдова;
- інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.
До останньої категорії (прим. ред. – тобто жінок, які виховують й утримують дитину самі), згідно з роз’ясненням Мінекономіки, належать:
- розлучена жінка (прим. ред. – умова щодо самостійного виховання дитини має бути підтверджена);
- жінка, яка виховує дитину без батька, зокрема, жінка, яка народила дитину, не перебуваючи в шлюбі, й при цьому батько визнав дитину;
- жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена, оскільки батько в дитини є.
Чинне законодавство не визначає конкретного переліку документів, які має пред’явити одинока мати для підтвердження свого статусу та отримання додаткової соціальної відпустки. Тож роботодавцю пред’являють будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. Роботодавець, врахувавши надані документи, ухвалює рішення про надання додаткової соціальної відпустки.
Джерело: Держпраці
Довідники на тему:
Тривалість соцвідпустки на дітей: хронологія
Документальне оформлення соцвідпустки на дітей для різних категорій працівників
