Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю:
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні
Що це означає:
- Заява про звільнення є одностороннім волевиявленням працівника, і відмова роботодавця її прийняти – порушення трудового законодавства.
- Відлік двотижневого строку починається з моменту подання заяви, незалежно від того, чи підписав її хтось із керівництва.
- Якщо заяву навмисно не приймають, працівник має право:
- надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- зареєструвати заяву в канцелярії з вхідним номером;
- звернутися до Держпраці або суду у разі конфлікту.
У виняткових випадках (поважні причини), коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Про поважні причини, коли можна не відпрацьовувати 2 тижні, ми розповідали тут.
Кадровик має бути в темі щодня – але як усе встигнути? Підключайтесь до безкоштовних вебінарів від експертів Kadroland. Ми роз’яснюємо актуальні зміни, даємо приклади, відповідаємо на ваші запитання наживо!
Крім цього, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець:
- не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору;
- чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Важливо! Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Джерело: Держпраці