Посадовці Держпраці роз’яснили, що, відповідно до статті 10 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на підприємстві.
Цією нормою визначено й повний перелік категорій працівників, які можуть отримати щорічну відпустку повної тривалості до того, як відпрацюють 6 місяців.
Однак у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування з заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Такі відрахування можуть провадитися за наказом (розпорядженням) роботодавця.
Потрібен терміново зразок наказу? Не витрачайте час на гугл – шукайте у розділі «Документи»!
Відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється:
- через призов на військову службу;
- переведення, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію;
- переходить на виборну посаду;
- відмову від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією;
- відмову від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці,
Відрахування не провадиться також й у випадках звільнення з ініціативи роботодавця, передбачених пунктами 1, 2 і 5 статті 40 Кодексу законів про працю, в разі направлення на навчання та виходу на пенсію.
Джерело: Держпраці