Відповідно до статті 8 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 к. дн. згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці і соціальної політики від 10.10.1997 №7 (далі – Рекомендації №7), ненормований робочий день є особливим режимом робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу – 40 год на тиждень (така робота не вважається надурочною). Міра праці у такому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаження).
У пункті 3 Рекомендацій №7 зазначено, що додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за:
- виконаний обсяг робіт;
- ступінь напруженості;
- складність і самостійність у роботі;
- необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.
При визначенні тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці необхідно враховувати всі наведені вище фактори.
Відповідно до пункту 2 Рекомендацій №7 ненормований робочий день не може бути застосований для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, але може застосовуватися для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня
Джерело: ФПУ
