Працівниця повідомила про розірвання трудового договору 19 лютого 2026 року за ч. 3 статті 38 КЗпП у зв’язку з порушенням роботодавцем норм законодавства про працю і колективного договору. 20 лютого 2026 року працівниця не вийшла на роботу вважаючи, що вона має право розірвати трудовий договір за зазначеною вище підставою у строк, коли вона цього хоче. Не погоджуючись з підставами звільнення, що вказані у заяві роботодавець видав наказ про звільнення її за ч. 1 ст. 38 КЗпП за власним бажанням. Чи правомірні дії роботодавця?
У Держпраці відповіли, що такі дії роботодавця – неправомірні.
Якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП) не підтверджуються або не визнаються роботодавцем, він не може самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
При незгоді звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП, роботодавець може відмовити у розірванні трудового договору, але не має права розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.
Джерело: Держпраці
Схожі публікації:
Коли можна відмовити у звільненні
Працівник відмовився від нових умов праці – що робити роботодавцю
Звільнення працівників: довідник роботодавця
