
Згідно зі ст. 34 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), простій – це зупинення роботи через відсутність необхідних умов (технічних, організаційних тощо). При цьому працівнику гарантовано виплачують не менше 2/3 окладу.
Законодавством не визначено умови щодо присутності / відсутності працівника на робочому місці під час простою. Місце перебування працівника під час простою визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання наказу.
Якщо роботодавець визначив, що під час простою працівники мають перебувати на робочому місці – то працівники знаходяться на робочому місці відповідно до встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку режиму роботи, але при цьому не виконують свої трудові обов’язки.
Оплата листка непрацездатності залежить від того чи має перебувати працівник під час простою на роботі чи ні:
- Якщо в наказі вказано, що під час простою працівник перебуваєте на роботі (згідно з графіком), то лікарняний оплачується на загальних підставах. Бо через хворобу працівник втрачаєте можливість «бути присутнім» на робочому місці і отримувати свою оплату простою. Лікарняний тут виступає як компенсація втраченого заробітку.
- Якщо наказ дозволяє під час простою не виходити на роботу, то лікарняний не оплачується. Адже допомога по непрацездатності – це компенсація втраченої зарплати. Оскільки працівник і так не мав працювати (і не втрачає виплати через хворобу), підстав для додаткової компенсації немає.
Джерело: Професійна спілка працівників охорони здоров'я України
Схожі публікації:
Лікарняні по-новому: які правила оформлення діятимуть з 1 квітня 2026 року




















