Оскарження санкцій за невиконання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю

Загальні положення щодо нормативу та санкцій

Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – норматив) для роботодавців встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875), відповідно якої кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю наступна:

1. для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб – одне робоче місце;
2. для роботодавців, у яких працює 25 і більше осіб – 4 % середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік.

Адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу передбачені ст. 20 Закону № 875. За кожне робоче місце, призначене для особи з інвалідністю і не зайняте нею, роботодавцеві нараховуються санкції в розмірі:

1. половини середньої річної зарплати у цього роботодавця – якщо у нього кількість працівників від 8 до 15;
2. середньої річної зарплати у цього роботодавця – якщо кількість працівників 15 і більше.

Розрахунок санкцій здійснює Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних:

1. Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;
2. Централізованого банку даних з проблем інвалідності

та надсилає розрахунок роботодавцям, які не забезпечили виконання нормативу у попередньому році.

Механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій прописаний в Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою правління ПФУ від 10.03.2023 № 14-1 (далі – Порядок № 14-1). В додатку до цього порядку наведена форма Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – Розрахунок).

Де можна знайти нараховані адміністративно-господарські санкції?

Створені Фондом оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду, а Пенсійний фонд надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг ПФУ протягом 5 календарних днів з дня їх одержання від Фонду.

Отже, для перевірки нарахування адміністративно-господарських санкцій роботодавцям слід авторизуватися в особистому кабінеті на порталі ПФУ, перейти у розділ «Мої документи» і в частині «Адміністративно-господарські санкції» перевірити, чи немає нарахованих штрафів. Роз’яснення Фонду з цього питання можна знайти за посиланням.

Способи оскарження санкцій та захисту прав

Нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу роботодавець зобов’язаний сплатити до 15 квітня.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Нагадаємо, що із 15.03.2024 діє облікова ставка НБУ 14,5 %.

Але, якщо роботодавець не згоден з нарахованими адміністративно-господарськими санкціями, він має право їх оскаржити. Відповідно до ст. 20 Закону № 875, спори, що виникають із правовідносин за ст. 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом або в судовому порядку.

Отже, у роботодавця є право вибрати такі варіанти захисту своїх інтересів:

1. Оскаржити санкції в адміністративному порядку (тобто оскаржити санкції в Фонді).
2. Оскаржити розрахунок санкцій в судовому порядку. Для цього подати до суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування Розрахунку.
3. Дочекатися, коли Фонд подасть до суду позов про стягнення суми нарахованих адміністративно-господарських санкцій. У цьому випадку свої аргументи щодо незаконності застосування санкцій роботодавець має навести у рамках цієї справи.

Розглянемо детальніше практичні аспекти застосування, а також плюси та мінуси кожного з варіантів.

Оскарження в адміністративному порядку

Процедура оскарження Розрахунку в адміністративному порядку в Законі № 875 не прописана. Але, нещодавно набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-ІХ (далі – Закон №2073), який регламентує, зокрема, відносини органів влади з суб’єктами господарювання щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Отже, для оскарження Розрахунку слід застосовувати саме норми Закону № 2073.

Звернемо вашу увагу на основні правила такого оскарження:

1. Строк адміністративного оскарження – 30 календарних днів з дня доведення оскаржуваного акту до відома особи (ч. 1 ст. 80 Закону № 2073). Тобто, цей строк відраховується в нашому випадку від дати появи Розрахунку в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі ПФУ.

2. Оскаржувати Розрахунок слід в адміністративному органі вищого рівня (ч. 1 ст. 79 Закону № 2073). Тобто, звертатися слід до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, реквізити можна знайти на сайті Фонду. Але відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону № 2073 скарга подається до адміністративного органу, що прийняв адміністративний акт або процедурне рішення, що оскаржується. А цей орган не пізніше наступного дня передає (надсилає) скаргу разом з матеріалами справи суб’єкту розгляду скарги. Тобто, скаргу слід складати на ім’я Фонду, але подавати її слід через відповідне територіальне відділення Фонду.

3. Для оскарження необхідно скласти скаргу. Вимоги до форми та змісту скарги наведено в ст. 81, 82 Закону № 2073. Скарга подається в письмовій (електронній або паперовій) формі. Скаргу можна подати шляхом особистого звернення, надіслати поштовим відправленням або подати в електронній формі.

В скарзі слід вказати:

1. найменування адміністративного органу, до якого подається скарга;
2. відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи скаржника, та його контактні дані (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адресу місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, інші контактні дані). У разі подання скарги представником скаржника, в ній додатково зазначаються такі самі відомості стосовно представника;
3. вимоги скаржника та їх обґрунтування;
4. дату складення скарги.

До скарги слід додати копії документів, що підтверджують аргументи скаржника відносно незаконності Розрахунку. Скарга повинна бути підписана власноруч скаржником (керівником юрособи), або з використанням електронного підпису (якщо скарга подається в електронній формі).

4. Строк розгляду скарги повинен складати не більше 30 календарних днів (ч. 2 ст. 34 Закону № 2073).

Переваги цього варіанту:

1. процедура адміноскарження не потребує додаткових фінансових витрат, на відміну від судового оскарження;
2. термін розгляду скарги обмежений 30 днями.

Недоліки: дуже низька ймовірність скасування Розрахунку Фондом при оскарженні в адміністративному порядку.

Судове оскарження

Оскарження здійснюється відповідно до правил, встановлених КАСУ. Основні правила судового оскарження наступні:

1. Строк оскарження встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 6.07.2005 № 2747-IV (далі – КАСУ). Цей строк складає 6 місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, 6-місячний строк слід обчислювати з дати, коли Розрахунок з’явився в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі ПФУ.

Якщо ж роботодавець скористався процедурою адміністративного оскарження до подачі позову до суду, то строк на судове оскарження буде складати 3 місяці, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги (ч. 4 ст. 122 КАСУ).

2. До якого суду звертатися. Для оскарження Розрахунку слід звертатися до окружного адміністративного суду за вибором роботодавця (ст. 20, 25 КАСУ):

1. або за своїм місцезнаходженням (місцем проживання);
2. або за місцезнаходженням відповідача (тобто територіального відділення Фонду).

Реквізити судів, та всю необхідну інформацію можна знайти на сайті Судової влади України за посиланням.

3. Складання позовної заяви. Правила складання позовної заяви та вимоги до її обов’язкових реквізитів зазначені в ст. 160, 161 КАСУ.

4. Судовий збір. До подання в суд позовної заяви слід сплатити судовий збір в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674). Так, судовий збір сплачується в наступних розмірах:

1. юридичною особою – 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2. фізичною особою-підприємцем – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Реквізити для сплати судового збору також можна знайти на сайті Судової влади України.

Переваги цього варіанту: об’єктивний розгляд справи та висока ймовірність винесення рішення на користь роботодавця, за наявності у нього відповідних підстав.

Недоліки: цей варіант передбачає додаткові фінансові витрати у вигляді суми судового збору, та інших.

Якщо позов до суду подав Фонд

Якщо Фонд подав позовну заяву до роботодавця про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу, то роботодавець має скористатися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву (ст. 47 КАСУ).

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим ніж 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 162 КАСУ).

Саме у відзиві на позовну заяву роботодавцю слід викласти свою позицію щодо винесеного Фондом Розрахунку, а також навести докази його незаконності. До відзиву слід додати відповідні документи, що підтверджують факти, викладені в відзиві.

Копію відзиву та копії всіх доданих до нього документів необхідно відправити позивачу (Фонду), ч. 3 ст. 162 КАСУ.

Переваги та недоліки: Судову процедуру ініціює Фонд, отже саме він несе витрати на судовий збір та інші судові витрати. Але, якщо рішення буде винесене судом не на користь роботодавця, то ці витрати будуть покладені на відповідача (тобто стягнені з роботодавця).

Підстави для скасування Розрахунку

Який би спосіб захисту ви не вибрали, вам потрібні підстави для захисту інтересів, тобто аргументи та докази, чому саме адміністративно-господарські санкції застосовані незаконно. Розглянемо, які аргументи найчастіше на практиці використовуються роботодавцями для свого захисту від санкцій на прикладах судової практики.

1. Робоче місто для працевлаштування особи з інвалідністю створене роботодавцем, інформація про це подана в службу зайнятості, але особу з інвалідністю для працевлаштування не направлено.

Саме ця підстава найчастіше використовується роботодавцями для оскарження застосованих Фондом адміністративно-господарських санкцій. Є багато судових рішень, винесених на користь роботодавців за цією підставою.

Наприклад:

1. постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024;
2. постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024;
3. постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024.

У всіх цих справах роботодавці створили необхідну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, подали до центру зайнятості «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН (затверджена наказом Мінекономіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання»), але особи з інвалідністю не були працевлаштовані на створені робочі місця з незалежних від роботодавців причин. З цих підстав суди винесли рішення на користь роботодавців.

Крім інших доводів, роботодавці посилались на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV( далі – ГК), згідно з якою, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

2. Форс-мажорні обставини, настання яких унеможливило виконання нормативу. Роботодавці, які працюють в умовах воєнного стану, з незалежних від них обставин не завжди можуть виконати норматив. Наприклад, підприємство знаходиться в зоні активних бойових дій, або ж виробничі приміщення роботодавця були зруйновані в результаті ракетного обстрілу. Такі обставини також можуть бути підставою для звільнення роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу.

Як приклад наведемо постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2024.

В такому випадку виробничі приміщення роботодавця, що розташовані в зоні бойових дій, неодноразово піддавались обстрілам, а з абсолютною більшістю працівників трудові договори було призупинено. Тому роботодавець не міг створити робочі місця в цих приміщеннях, тим самим піддавши ризику осіб з інвалідністю, які не мають можливості прямувати в укриття при сигналах повітряної тривоги. В умовах, коли роботодавець призупинив дію трудових договорів з абсолютною більшістю своїх працівників через воєнний стан і небезпечні умови праці, роботодавець не може створювати нові робочі місця.

Апеляційний суд виніс рішення на користь роботодавця – відмовив в задоволенні позову Фонду до роботодавця про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Суд відмітив, що роботодавець не виконав нормативу робочих місць за 2022 рік внаслідок настання обставин дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які зробили таке виконання неможливим. В рішенні суду наведені посилання, зокрема, на такі норми законодавства:

1. ст. 614 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі – ЦК), відповідно якої, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом;
2. ч. 1 ст. 617 ЦК передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, якщо роботодавець не виконав норматив внаслідок настання обставин дії непереборної сили, то для захисту своїх інтересів він може скористатися аргументами, які наведені у вищеназваному судовому рішенні.

3. Фонд невірно розрахував санкції. Розрахунок санкцій здійснює Фонд, виходячи з даних реєстрів. Тобто, це дані, які потрапили в реєстри на підставі поданої роботодавцем звітності. Але на практиці нерідко зустрічаються випадки, коли Фонд розраховує адміністративно-господарські санкції з помилками. Це теж є підставою для їх оскарження.

Наприклад, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024.

Отже, отримавши Розрахунок, роботодавцю слід перевірити його правильність та звірити з даними, які він зазначав у звітності.

Висновки:

1. Оскарження застосованих до роботодавця адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу може здійснюватися за вибором роботодавця в адміністративному або судовому порядку.
2. Підставами для скасування застосованих санкцій можуть бути форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання роботодавцем нормативу, невірний розрахунок санкцій Фондом, а також випадки, коли роботодавець створив необхідну кількість робочих місць для виконання нормативу, та подав про це інформацію до служби зайнятості.

Оксана КОВАЛЬЧУК, редактор kadroland

Відео на тему:

Норматив із працевлаштування осіб з інвалідністю: виконання & розрахунок СКШП

Інструменти кадровика:

Калькулятор середньооблікової кількості штатних працівників